Про хлопчика, який боявся стрибнути в океан

На одному теплому океанському узбережжі жила сім’я. У них було багато дітей – дівчаток та хлопчиків. Чоловіки у родині багато рибалили у океані, а вся родина охоче плюскалася у океані. Теплий океан був їхньою домівкою. Вони стрибали в океан як тільки на узбережжя падали перші промені сонця, носилися на океанських хвилях та знали – немає нічого більш глибокого і безкрайого, як океан. Океан був чимось природним для них усіх. Окрім одного. Хлопчика, який боявся стрибнути у океан.

Його брати і сестри плюскалися на узбережжі, гукали до нього з поміж хвиль, часом навіть пробували силоміць завести у океан та навчити плавати, проте хлопчик, як і раніше, боявся океану. Він не міг пояснити це почуття. Але йому було страшно стрибати у океан.

Одного дня діти прийшли до свого батька, та розповіли про брата, який пручався та боявся стрибати в океан. «Океан – це так прекрасно!» - казали діти, - «В океані так багато всього дивовижного – важкі хвилі, які б’ються об берег, дивні рослини та в’яжуча вода, яка тримає так міцно, що нічого боятися!», - казали брати і сестри хлопчика та просили тата вмовити боягуза стрибнути в океан. Батько садовив малого на коліна та довго розповідав про красу і безмежність океану, хлопчик уважно слухав, проте продовжував боятися і не стрибав у океан.

Уже дорослим чоловіком цей колишній хлопчина намагався пригадати, що ж таке сталося, що він боїться стрибати у океан. Він наближався до океану, але не міг навіть увійти у воду. «Що ж не так», - думав чоловік, - «Адже, справді, мої брати були праві – океан такий величний і гарний. Але щось стримує мене, щоб не стрибнути у океан». Він дивився на людей, які плюскалися у воді, голосно вигукували та виготовляли спеціальні дошки, щоб плавати на хвилях у океані. Ці дошки не були схожі на сучасні борди, вони були широкі і надійні, а кожен, хто тримався за дошку і летів хвилями океану обов’язково потрапляв на беріг. Чоловік це знав. Але продовжував боятися океану.

Одного дня він сидів на березі океану і спостерігав за хвилями, які розбивалися об беріг, на пташок, які пролітали над широким океаном, на прапори рибацьких човнів, які закидали сіті у глибини прекрасного океану та на промені сонця, які відбивалися в воді. Його захоплювала ця сила і велич, недосяжні для нього, ця таємнича глибина і краса відчуттів, яку він не досвідчив, але про яку чув від багатьох своїх братів. Він знав, що океан – це щось велике і чудесне. Він навіть думав: «Який він прекрасний, мій океан»…

Роки йшли, і цей чоловік, який боявся стрибнути в океан став уже зрілим дідусем. Він пройшов багато шляхів та пережив багато подій. Але все ще боявся стрибнути у океан. Хвилі океану були для нього чимось ще дивовижнішим та загадковішим. А багато почуттів, які переживали старі і малі, коли стрибали у океан, були для нього загадкою. «Ей, чого це я злякався цього океану», - подумав старий, розбігся здалеку, вітер віяв в його обличчя, усе життя пробігало перед очима, а думка про щось нерозгадане та загадкове сяяла в його очах… Він робив крок за кроком, крок за кроком, бачив, як океан наближається до нього все швидше, біг, біг… але так і не стрибнув у океан. Перед самим берегом він зупинився і згадав, що так міцно боїться океану, страх охопив усе його тіло, він дивився на океан, але так і залишався на березі.

Дивовижний глибокий і прекрасний океан. У цій землі на березі океану після смерті людей клали до невеличкого гробу та відпускали у океан. Це був народ, який повністю належав океану. Коли помер чоловік, який боявся стрибати у океан, його рідні запитали: «А може, він не хотів би, щоб після смерті його прийняв океан?..»

Але потім не стали порушувати традиції та відпустили хлопчика, який боявся стрибати у океан у полон відвічного океану.

Океан схопив цього чоловіка та забрав у свій полон назавжди. Бо він безкраїй, океан.

Є люди, які живуть на тому ж березі океану, вони плюскочуться у воді і обожнюють океан. Бо океан – це їхня стихія. І вони вже навіть позабували історію про хлопчика, який боявся океану. Дивний хлопчик, який з невідомих ні для кого причин боявся стрибати до океану.