Вчора поки спала після гарячого лікувального чаю, приснилась святкова листівочка. Ще ніби й про щось подібне не особливо думала, але уві сні вже отримала. Гарну, довгеньку, з фігурними краями і в ніжних кольорах. Навіть не пам’ятаю хто прийшов і приніс. Просто хтось прийшов, вручив і сказав, що це ось у скриньці поштовій була і що не знає від кого, але що мені – зі святом.
Чудово. Вже маю таємничий настрій свята. І вже почала придивлятися до подарунків. Рідним і найближчим друзям. Хочеться хоча б щось маленьке, але подарувати. Ще хочу вручити подарунок комусь такому, щоб ніби не з родичів і не з друзів. А просто комусь, хто б відчув вогник свята. Думаю, може, бабусі з мого під’їзду. В моєму під’їзді живе така класна бабуся, яка дуже багато читає. Вона усе своє життя пропрацювала двірником і отримала скромну квартирку в хрущівці, в якій я знімаю зараз хату. З нею по сусідству живуть колишні вчителі, кадровики ЖЕКу та дядьки-екс-чиновники невисокого рангу. Ці всі інтелігентні пенсіонери часто зустрічаються на лавці під домом для обміну плітками та обговорення останньої інформації. А бабуся-екс-двірничка читає. Багато читає. У молодості ходила до бібліотеки, а зараз дома. Читає… Вийде до цієї компанії, усміхається. А коли чує, що знову пліткують – каже, піду я, почитаю… Одного разу я близько години спостерігала з кухонного вікна за моїми сусідами. І думала, що старість гарної людини – прекрасна.
Вже дуже хочеться робити підсумки цього прожитого року. Бо думаю, що він був вдалим. І навіть таким, як прийнято бажати у свята – кращим за попередній рік. Насправді. Але на підсумки ще не час. Ще два тижні. Щоб порозважати над приємним, що сталося та потішитись.
А ще залишилось придбати електричні вогники для запалення різдвяної ялинки і вивчити нову гарну колядку. Якусь таку щоб і сучасну і щоб з гарними словами. Може знає хто? Давайте посилання.
