Про служницю і володаря

Ходила сьогодні з думкою про владу, яку використовував Авраам до Агарі - служниці, яка народила йому сина в той час, коли він не був стійкий у боротьбі за покликання.

 

Ситуація ніби зрозуміла - Авраам мав владу над служницею, сам не повірив Богові, тобто проявив легкодухість і покликав передчасно замість своєї жінки чужинку. Далі історія цієї Агарі розгортається трагічно - бо, якщо грубо кажучи, то з часом виявляється, що Авраам таки розуміє, що зробив помилку в справі свого покликання, виникає непорозуміння між жінками, і Агар з її сином відправляють геть. Бог милосердний до всіх, Сара народжує істинного спадкоємця, нащадок Агарі Ізмаїл також нормально продовжує свій вік, має цікаву історію. Але тут питання - наскільки іншою могла б бути поведінка служанки Агарі?

 

Якщо дивитися на виключно площину гордині - коли вона народила Аврааму першою спадкоємця - можна припустити сценарій, що вона була б вельми покірною і вдячною, і вклонилася б господині, яка віддала її чоловікові. Ну, але, як то кажуть, з пісні слів не викинути, і якщо вона бачила себе матір'ю єдиного спадкоємця, сюди ж додати культуру того часу, коли плідність була великою вартістю жінки в подружжі, то не дивно, що в ній спрацював характер. Ну бо то колосальний стрес, коли з чужинки-рабині жінка перетворюється в дружину авторитетного чоловіка.

 

А тепер ситуація влади. Чи могла Агар уникнути таких натуральних для її характеру проблем чи випробувань? Скажімо, якби вона сказала Авраамові, що не хоче мати від нього дітей, бо в нього є Сара, її господиня? Напевно, з огляду на тогочасні моральні імперативи, такий сценарій був не можливий. Тобто, виходить, Авраам своїм авторитетом і владою у період свого розпізнання покликання переінакшує покликання Агарі. Адже це було його покликання і його місія стати батьком народу. А він замішав сюди цю, нічим не винну жінку, піддану йому. Вона могла спокійно прожити життя рабині аж до самої старості, мати те, що має, і, можливо, бути в тому ще більш щасливою.

 

Для того, щоб стався такий, неможливий в уяві і логіці перелік подій, Агар мала бути не рабинею, а вільною особою, здатною відстоювати себе, приймати рішення, брати на себе відповідальність за своє життя і вчинки. Бо тоді як раб не несе практично відповідальності за свій вчинок, коли його змусили, то вільна особа, власне, відповідає за рішення, вчинки і позиції.

 

Ось така логіка. Дуже серйозна справа - авторитет і влада. Особливо, якщо ця влада стосується розпізнання доріг у важливих рішеннях, які впливають на долі великої кількості людей.  Володар може робити великі речі, помилятися, і в своїй історії він, цілком можливо, буде правий, а може ні, бо на нього і на його історію буде своя міра милосердя і справделивості Бога. Але та особа, яка віддає авторитет цьому володарю, має свою власну дорогу, і не рабську відповідальність. Але відповідальність особистості. Навіть, якщо володар має ширший трон, фінансовий чи моральний вплив, фізичну силу.

 

Але щоб в життєвій позиції рабині Агар, а так же буває, не схибити з власної дороги під тиском авторитетного володаря, потрібна велика сила спротиву. І відвага. Часом, навіть допомога інших. А може і ні, бо, можливо, такі справи вирішуються на рівні конкретної особистості і її постави серця. Хто знає. Але завжди будуть служниці, вільні та володарі. Цього не уникнути.   

Мягкие парни

У меня тут созрела тема блога. Несколько недель хожу по улицам Винницы, размышляю о людях, которые меня окружают, наблюдаю. И вот, никак не знаю, как это вложить в слова. Но, если коротко, я открыла еще один миф, который вписало в мое сознание общество.

 

Этого мифа не существовало. Очень долго. До определенного момента. Когда, уже взрослой девочкой я начала слышать очень много высказываний о том, что, мол, современные мужчины недостаточно мужественные, что обществу вредят так называемые «слишком мягкие парни», что они чуть ли не больны, потому что вот именно из таких «слишком мягких парней» получаются гомосексуалисты и плохие непригодные для жизни мужья.

Слушала я эти высказывания, где-то их принимала, где-то даже исповедовала такого рода истины. Но. Что-то меня подтолкнуло к размышлению на эту тему. Это было как монетка на дороге – когда идешь, замечаешь монетку и начинаешь размышлять о рыцарях и принцах. Монетка современная, но тема о рыцарях.

Словом, не важно, какие источники моего разоблачения, но оно существует.

Первое – я попыталась вспомнить, какие черты характера меня, прежде всего, привлекают или привлекали в ребятах, которых встречала на своем пути в разных тусовках, на работе, в друзьях. Ну, это явно не твердость, четкость, платежеспособность (которая вроде как должна определять мужественных мужчин), и это даже не ответственность, которая вроде так очень удобна во взаимоотношениях. Да, ну, прежде всего это мягкость, обычная человеческая мягкость, которая даже граничит со слабостью, мягкость, в которой есть много рисков, но много жизни, мягкость иногда смазлива своей дружелюбностью ко многим девушкам, но она приятна.

Еще одна вещь – "маменькины" сыночки. Так вот – принято говорить, что парни, которых воспитала мама, немного женско сформированы, типа тоже не формат. Недавно даже слышала, что вот если этот мамин малыш во время формирования понял, что должен отвоевать свое мужество, из него получаются отличные люди, но если нет – беда-беда. Ну, не знаю. Только почему-то встречала значительно больше трусливых не мужской, но обычной человеческой трусливостью ребят, которые росли в полных позитивных во всех параметрах семьях. Возможно, это статистика моего наблюдения и определенного среза общества, которое отличается от общей картины. Но правда в том, что эти «мамины пупсики» - очень даже творческие, красивые всей своей широкой душой люди с которыми я сказочно нахожу общий язык и, что самое важное – сильную ребячью поддержку.

Кто-то может сказать, что в своем описании я не очень правильно понимаю мягкость. Потому что мягкость с женщиной и мягкость по отношению к жизни, себе и обществу – это разные вещи. Хочу объяснить мое понимание мягкости.

Мягкость в моем понимании – это способность пожалеть и проявить сочувствие, это слабость по отношению к миру, это даже слезливость. Иногда когда слышу, о чем плачут эти «мягкие ребята», понимаю, что это именно то, чего сегодня крайне не хватает миру. Я не всегда имею способность к такой мягкости в слезах. Или, возможно, мои слезы не настолько горькие, чтобы заставить меня прилюдно по этим причинам заплакать.

Что хочу сказать. Сейчас страшно восхищена, как гармонично многие люди вписываются в потребности нашего мира, как много совершают огромной пользы. В разных сферах общества. И эти многие – как правило «мягкие парни», о которых идет речь.

Кто знает, возможно, многие из нас из-за сурового отношения к мужской мягкости не позволяют многим парням и мужчинам открыть то, что в них натурально, что заложено природой, что так важно для того, чтобы жизнь множества людей стала лучше.

 

И еще - как-то в беседе о позиции мужчины и женщины говорили о том, что если женщина совершает слишком мужественные поступки, поспешно делает шаг вперед, то мужчине лучше не тормозить женщину, но двигаться на три шага вперед и тогда каждый будет на своем месте. А что если с мягкостью - когда мужчина намного помягче, то женщине стоит потянуться за ним и сделать шаг вперед в своей, женской мягкости? Ведь мы во взаимодействии. В любви.

Понад океаном літаки

Понад океаном літаки,
Блискіт хвиль у райдужному світлі,
Шепіт грому, шум зірок, галактик.
 
Понад океаном сотні мрій,
Ритми музики, казки романтиків,
Розповіді мудреців, поеми.
 
Понад океаном теореми,
Загадки учених, відкриття,
Роздуми людей в усьому світі.
 
Понад океаном є любов –
Вічна, непідробна, повна вражень,
Здатна до життя та героїзму.
 
Бо життя є понад океаном.
Він близький – наш  океан. Твій і мій.

 

Презентація книги "Пусть радость ваша будет совершенной" в ранковому ефірі "Радіо Марія"

У листопаді 2015 року мала нагоду презентувати свою книжку на "Радіо Марія".

Послухати аудіозапис програми, яка виходила у прямому ефірі, можна за посиланням: АУДІО

Про олів'є без майонезів

Так ось фоторезультат здорового, наскільки це можливо, харчування у новорічну ніч:











1. Олів'є зі свіжим огірком замість квашеного і помащене сметаною, без солі

2. Солодкий салат - картопляна, краб, яблуко, мандарин, яйця, сметана, свіжий огірок, без солі

3. Салат із червоних перців, помідорів, сиру та інших овочів, які додавала моя колежанка, але я про них не знаю, також помащений сметаною

4. Салат з синьої капусти та моркви, помащений олією, без солі

5. М'яка версія салату "білочка" - сир на терці, сок огірка, яйця, сметана, шматочки огірка подрібнені.

М'яско курки та качки - без приправ, а запечене в духовці.
Результат - ситі, задоволені, до спортзалу три дні, але немає необхідності з того приводу журитися, по ціні не знаю, гроші не рахувала в цьому контексті, бо свята.