Холодець з риби, юшка з риби та смажений коропчик

Відкрили ми з Кльопою передріздвяний піст.
Хоч відкриття затяглося далеко за північ, Кльопка - як огурчіг
Холодець з риби, юшка з риби і смажений коропчик.

Вже третій рік поспіль коли питаю себе, про що буду просити у Бога в період передріздвяного посту - потреби стабільні - дуже треба мудрості, конче бракує вміння розпоряджатися своїм часом та не освоєно мистецтво любові до інших людей. Може вже хто розгадав ці таємниці, то до 25-го грудня охоче отримаю рекомендації.

Хотілося б собі взяти пару настанов - типу - прокидатися раніше вранці чи відмовитися від спілкування в інтернеті. Але, боюсь, не осилю. Залишається лише покращувати свої невеличкі кулінарні вміння у приготуванні пісної їжі та листати окрім класики ще хоч які-небудь побожні книжечки. Однак дуже втішно, що Господь таких як я, теж дуже любить. І вірю, що благословить.

У п'ятницю, 27-го листопада нове засідання кіноклубу "КАПУЧІНО". Фільм "Остров"

У п'ятницю під час чергового засідання кіноклубу КАПУЧІНО фільм режисера Павла Лунгіна "ОСТРОВ". Запрошуємо усіх, хто бачив - не бачив, готується до посту або просто прагне торкнутися прекрасного. Безкоштовно.

Як завжди за адресою бульвар Перова 1б
Приходьте!

Клеопатра

Ось це сіре звірисько звуть Клеопатрою. Вона, щоправда, лиш вчора приїхала з села, тому виглядає більше на Кльопу - з кудлатою шерстю та брудними лапами. Однак заплямити своє поважне походження вона не дозволяє. Щоб не виявити суспільству своє депресивне роздратування, яке викликав переїзд, замість дертися на вікна та летіти в закутки, як це роблять неосвічені коти, Клепа поважно спочиває. Їсть рибу у помірній кількості та закушує печенями. У перший день після переїзду так само поважно проявила вдачу Клеопатри і вдало освоїла новий ароматичний туалет. За що заслужила неабиякого мого визнання.

Колись зі мною в Технічному університеті вчився одногрупник Діма Клепко - його теж звали Кльопою. Був чи не найсимпатичнішим хлопцем в нашій групі та такий же поважний. Хай йому щастить :)

Ветеринар сказав що для того аби Кльопа швидше подолала стрес та відчула себе Клеопатрою, її треба годувати солодощами та часто гладити. Прямо як справжню даму!

Антивірусні пельмені

Щоб були сили і не здав позиції імунітет наприкінці осені навіть найзапеклішим прихильникам дієт рекомендується вживати хоч раз на три дні трохи м'яска та борошна. А темпераментним людям типу мене дуже часто хочеться чогось гостро-перчено-солоного. Хоч це навіть у морози нездорово для організму. Тому вивела для себе експрес-вариво, котре вбиває всіх апетитних зайців та смакує без хліба, солі та спецій. Не важке для організму, натомість поживне, із потрібною мірою гостроти та навіть із вітамінами. Беремо
150 грамів пельменів
2-3 яйця (в залежності від розміру)
1-2 цибулинки
150 грамів копченої ковбаси
150 грамів начинених тунцем олив(1/3 баночки)
Пів лимона
Кукурудзяну олію
Одночасно у двох посудинах зварила окремо на маленькому вогні пельмені та окремо яйця. Тим часом на пательні у кукурудзяній олії обжарила нарізану кубиками середніх розмірів ковбасу та дрібно нарізану цибулю. Піджарену ковбаску з цибулею кинула у воду з пельменями та залишила на пару хвилин покипіти. Тим часом нарізала великими шматками зварені яйця, товстими скибками пів лимона. Вимкнула плиту, кинула яйця, лимон та оливи та на 5 хвилин накрила кришкою.

Перед вживанням – молитва - вже за маминим рецептом: «Благослови Боже мене і цю нову їжу, яку Ти створив. Та дай доброго нюху тому, хто блукає неодруженим та голодним.» :)

Кіноклуб "КАПУЧІНО" знову з Вами! У п'ятницю, 13 листопада чудовий Диснеївський фільм-мультик "Зачарована"

Отож вітання усім, хто ще не встиг долучитися до нашого кіноклубу "КАПУЧІНО". Після довгого місяця перерви ми знову відновлюємо наші сеанси. Цього разу дивимось повний казкових реверансів та трансформацій комедійний екшн "Зачарована". Гарний настрій гарантовано!
Проти грипу та застуди - капучіно та чай з лимоном:) абсолютно безкоштовно!
Бульвар Перова 1Б.
Не пропустіть!

http://capuchino.at.ua/

Хотик і Колдик

У далекому-предалекому селищі Айфілії жили-були два сусіди. Колдик і Хотик.

Вікна Колдикового будиночка виходили на ліс і тому в його домі завжди було рівномірно прохолодно і затишно. Його не палило занадто жарке сонце влітку та не охолоджували занадто холодні зимові вітри. На вікнах у Колдика завжди були напіввідкриті-напівзакриті фіраночки, положення яких він ніколи не змінював. Бо в його домі вдень було вдосталь світла, а вночі було достатньо затінено, аби гарно відпочити. І Колдику це дуже подобалось.

Будинок Хотика стояв на пагорбі. А з вікон виднілися просторі схили. Коли приходило літо у вікнах Хотикового будиночка відбивалося небо, а крізь скельця виднілися ранкові тумани. Вони вкривали струмок, який біг внизу пагорба, листочки дерев, на яких гніздилися чудернадські птахи та кольорові галявинки, на яких Хотик любив збирати квіти. «Е-ге-ге-ге-ге-еей», любив гукати Хотик. - «Гей-гей, гей-гей» - весело доносились голоси із кольорової галявинки. І Хотик це дуже любив.

Коли прийшла зима, дах Колдикового будиночка, як завжди вкрив товстий сніг. А вікна захищав від вітру, хоч уже і безлистяний, але помірно тихий старий ліс. Тому у будиночку Колдика було, як і раніше, вдосталь світло і тихо вдень та достатньо затінено вночі.

Будиночок Хотика із холодами потерпав добряче. Холодні вітри із далекої півночі неслись крізь широку галявину та проривалися крізь віконні рами. Навіть тепла ковдра не захищала ліжечко Хотика і він часто замерзав. Коли приходила пора снігів і завірюх, холодні клапті мокрого білого місива падали крізь комин Хотикового будиночка і він не міг запалити пічку.

- Хотику-Хотику, залиш свій поганий будиночок, - сказав одного разу Колдик, коли зустрів сусіда біля криниці. - Він стоїть на самому пагорбі і ніщо не захищає його від злив і холодних вітрів. На моєму подвір’ї поруч із будиночком є трохи місця. Якщо ти зведеш тут новий дім, у ньому буде прохолодно влітку та так само тихо взимку. І його не будуть шмагати холодні вітри. Поруч із його віконечками буде ліс. Тому буде вдосталь світло вдень і достатньо затемнено вночі.

Послухався Хотик і побудував собі нову хатку. Там, як і в Колдика було тихо, завжди однаково затишно і однаково безвітряно.

Одного дня Колдик прокинувся вранці і не зустрів біля криниці свого сусіда. «Хоо-тиику, Хоо-тику», - гукав він його. Проте Хотик не озивався. «Хо-ти-ку, Хо-ти-ку», - гукав його знову, заходячи до хатки. Проте і там його не знайшов. Лише на ліжечку Хотика лежала маленька засушена квіточка, схожа на ті, які ростуть на кольоровій галявині.

І Хотик справді був там. Коли він спав вночі, до нього прийшла маленька квітка із кольорової галявини та гірко плакала: «Ах, Хотику, Хотику, ти так часто зі мною бавився, а я так старанно зберігала для тебе свій запах. А тепер ти пропав. Ах, ах». Хотик прокинувся в ліжечку, накинув хутенько свій плащик і побіг на стару кольорову галявину. Яскраве червоне марево стрічало його, коли збігав стежкою з пагорба, виблискувало у струмках і хиталось на маленьких зелених листочках. Для Хотика сходило сонце.

«Хоо-тии-куу, Хоо-тии-куу! Як ти мене налякав!» - гукав захеканий Колдик. «Не йди до них, вони тебе обманюють! Коли прийде зима до твого будиночка на пагорбі знову летітимуть холодні вітри, а у комин нападає холодне біле місиво!»

Але Хотик не повертався. Він знав, що більше ніколи не залишить свої бурхливі дзвінкі струмки та нізащо не проміняє свої квіти на той байдужий, хоч і спокійний ліс.

Птица

Бывают тени, которые укрывают остров

Случаются ветра, под которыми рождаются острова

Возможны падения звезд, между островом и новым островом

Летают птицы, знающие, что в мире существуют подобные острова

Птица-легкость, птица вдохновенье, птица-размышленье, птица-любовь

У каждой птицы свое откровение.

Их многие ищут, но только избранные находят.

Подружись со мной, хитрая птица.

У меня нет для тебя крова и мне не знакома твоя пища.

Но я учу твой язык. Старательно. По слогам.

Тебе ведь это нравится, птица?

Я уже даже слышу, как ты кричишь:

«о-стро-ва-а-а, о-стро-ва-а».

У тебя красивые крылья, птица.