четвер, 19 лютого 2009 р.

Порятунок собак у Сараєво

У спадок від воєнних дій у Боснійському місті Сараєво залишися бездомні пси, які бродять вулицями міста.
У період бомбардувань у столиці Боснії чимало домашніх тварин, власники яких втекли із міста або загинули від бомбардувань, стали бродячими. Чимало – досі залишились на вулицях міста. Силами міського департаменту Сараєво щодня вбивають до чотирьох тисяч собак. Більшість псів – породисті і раніше мали власників. Аби голодні бездомні тварини не кидалися на людей, чимало собак спеціально оснащені люди душать дротами на вулиці, або садять у спеціальні клітки. Там тварини помирають від голоду. У виснаженій країні немає ресурсів, щоб прогодувати і зігріти людей, які потерпають від безробіття та не мають де жити. Тому – далеко не до захисту тварин. Рятувати належить людські життя і здоров’я. Більш гуманні методи зменшення популяції собак у Сараєво намагаються запровадити фахівці Британської групи RSPCA. Вони привозять до Боснії спеціальні засоби, які допомагають без надмірної жорстокості відловлювати та стерилізувати собак. Оберігати собак вчать дітей.
Виникає питання – можливо, людям варто добре подумати, перш ніж приручати або виводити новий вид тварин? Може не всі тварини, які є в природі, призначені для того, щоб жити з людьми і розділяти злигодні та нещастя?
В Україні, дякувати Господу, не було воєнних дій. Проте тими ж столичними Київськими вулицями зграями ганяють пси – чимало – із нашийниками, які колись давно вчепили люди-власники, є породисті та ручні. Їхній дім – вулиця. Вони потрапляють під колеса автомобілів, отруєні їжею зі смітника, вибачте, блюють, під під’їздами. Відзначу лише, що в тому ж поствоєнному Сараєво, як можуть, але відловлюють тварин, стерилізують та забирають із вулиць. У нас – пси кидаються на людей, бігають зграями та навіть не мріють про собачі інтернати.

пʼятницю, 13 лютого 2009 р.

Лабрадор - опікун незрячих

Лабрадор-ретрівер – собака-поводир. Ці симпатичні пси у різних країнах світу служать людям поводирями сліпих людей. У спеціальних виховних закладах Лондону лабрадорів вчать оберігати хазяїна, ходити тротуарами та подавати знак на світлофорах та неподалік тисняви. На виховання собак-поводирів уряд Британії щороку виділяє кошти із соціального фонду. Також громадські організації захисту сліпих у різних країнах світу дарують малозабезпеченим людям із проблемами зору спеціально. підготовлених щенят.
Собаки-лабрадори – добродушні, гарні та грайливі. Також вони врівноважені та невибагливі до їжі. Охоче граються з дітьми та охайні. Їх вивели на острові Ньюфаундленд на сході Канади. Щоб допомогти незрячим, які жили на острові. «Labrador» – з португальської «трудяга».
В Україні більше ніж 50 тисяч людей мають складні вади зору та через це не мають змоги самостійно ходити вулицями. Проте, нажаль, у нас побачити навченого собаку-лабрадора поруч із незрячою людиною непросто. Красунчиків-лабрадорів демонструють на виставках, обвішують медалями та титулують президентськими псами. Бо улюбленців такої породи мають Володимир Путін, Микола Карачєнцев, Борис Березовський та навіть Арнольд Шварценеггер. Також кажуть, що лабрадор – пес принца Чарльза та Сильвестра Сталоне. Невідомо, чи всі заможні власники знають про наміри тих, хто виводив лабрадорів-поводирів, проте виховання щеняти задля доброго діла та підтримки незрячих могло б стати гарною справою милосердя. 70 відсотків незрячих - люди похилого віку та діти.

четвер, 12 лютого 2009 р.

Хороші тваринки панди можуть розмножуватись тильки три(!) дні на рік!

Чудові тваринки панди. Крисиві ведмедихи із милими білими мордочками можуть розмножуватись лише три дні на рік. І тому знайти для себе самця і вчасно народити малечу для красуні-панди дуже велике щастя. От навіть так в дикій природі - якщо щось гарне і хороше - то його так мало! І йому так важко вижити. Найулюбленіші харчі ведмедів-панд - бамбук. Але жадібні люди його вирубують. І красуні-панди худнуть. А часом і мруть від голоду. Гарними ведмедихами люблять милуватися, але вони потребують, щоб їх захищали. Як і усе гарне.
Коли французький місіонер Жан-П'єр Арман Давид побачив першу панду - то казав, що цей ведмідь - звір кохання. І подарував своїй знайомій малюнок із зображенням теплої тваринки. Як романтично!
Думаю, так само, як у панди трапляються лише 2-3 дні на рік, коли вона має шанс стати мамою, так само у багатьох із нас бувають шанси, дуже-дуже цінні, але дуже-дуже рідкісні. І їх, напевно, варто дуже-дуже берегти.

середу, 11 лютого 2009 р.

Василіски. Ящірки, які ходять пішки по воді.

Василіски – це ящірки, які водяться у Центральній Америці, Коста-Ріке та Панамі. І найбільш фантастичне їхнє вміння – це ходити по воді на двох лапках. За це ящірку також називають ящіркою Ісуса Христа. Бо такого унікального хисту не має жодна із земних рептилій. Деякі ганяють сушею, деякі вміють справно плавати, але ходити по воді вміють тільки василіски. Якщо василіску налякати – вона прямо з гілки скаче у річку і, швидко перебираючи задніми лапами, біжить на інший берег. А діставшись землі, так само швидко біжить куди заманеться. Унікальне вміння василісків ходити по воді вчені пояснюють вмінням так швидко рухати лапками, що вони не встигають провалитися у воду.
Думаю, якщо ми у своєму житті хочемо ходити по воді і зустрічати багато чудес, ми маємо також швидко рухати лапками – як василіски. І не дозволяти течії нас захопити. А ще у василісків – дуже довгі хвости – ними унікальні ящірки балансуються і, як кермом, вибирають напрямок. І ми, окрім бездумно рухати лапками, маємо знати напрямок, у якому бігти.
Василіска – ящірка не ядовита – але якщо на неї наступити – може болісно покусати або подряпати. А самчики – мають особливі шкірні прикраси – завдяки чому мають особливий драконівський вигляд. Ми, люди, теж, чесно кажучи, народ не з ніжних :).
Цікавинки про василісків http://arfon2.narod.ru/Page18/f36.htm

вівторок, 10 лютого 2009 р.

Вы должны быть мужественной... Маргарет Митчелл "Унесенные ветром"

В это мгновение, когда ей показалось, что смерть стоит за его плечом, она готова была пообещать ему все, чего бы он ни попросил. – Но, Эшли, Эшли, я не могу расстаться с вами! Я не могу быть мужественной!
– Вы должны быть мужественной, – сказал он, и какой‑то новый, едва уловимый оттенок почудился ей в его словах. Голос его стал глуше, и он говорил торопливее, словно владевшее им внутреннее напряжение спешило излиться в мольбе. – Вы должны быть мужественны. Иначе где же мне взять силы все выдержать?..

Думаю, вона красива - жіноча мужність. Ніжноуперта. Шалено красива. Це складова чоловічої мужності - просто видозмінена. І виникає, як наслідок. Коли поруч є його мужність, - її мужність виходить із забальзамованого стану та активізується. А без її мужності слабшає його. Це якась особлива аксіома мужності. Закон ніжноупертості всесвіту.