Люди часто шукають відповідь на питання "А як знайти своє покликання?" А ще питають - чому я його не знаходжу?
Але часто не знають, що те, де вони є, і є їхнє покликання.
Бо кожен з нас покликаний бути щасливим і жити. Зі своїми дарами, талантами, у своїй дійсності, в якій щодня є вибір - бути вдячним і щасливим чи незадоволеним і розгубленим.
Покликання - це там, де легко ідуть ноги.
Кожна людина знає, що у неї виходить робити краще - майструвати автомобіль, варити борщ, вчити дітей чи навіть здійснювати навколосвітню подорож і розповідати про це іншим. Коли ти робиш, бачиш з того конкретні плоди та почуваєш себе в тому щасливим - то і є твоє покликання.
Залишилось лише гарно цим покликанням користуватись.
Бо уяви, ти заводиш собі пса. Ти його любиш, возиш до ветеринара, вигулюєш, годуєш гарною їжею. Чи віддячить тобі пес? Та ясна річ. А якщо ти береш гарного пса, і замість того, щоб гуляти з ним пів години вранці, прив'язуєш його під під'їздом і стережеш, чи він не шукатиме спосіб зірватися з ланцюга коли надворі мороз чи спека, чи бігають коти. Або береш собаку і починаєш на нього гаркати, бити... Як відповість тобі пес? - ясна річ, він буде гризти та гавкати у відповідь.
Подібно з покликанням. Якщо ти знаєш, що є твоїм, пильнуєш, дбаєш про режим праці і відпочинку, про нову смачну їжу, про доброго "ветеринара" чи вчителя - ти будеш щасливий у своєму покликанні. А якщо починаєш з ранку до ночі варити свій борщ, чи вчити тисячі дітей вдень і вночі, чи безперервно ремонтувати залізяччя, не маючи навіть часу подивитися, як це твоє залізо їде на гонках - то й твоє покликання почне на тебе "гавкати".
Покликання там, де легко ідуть ноги...
