Війна – найбільш безумна хвороба людства. Ірландія початку ХХ століття. Люди зі зброєю змагаються за незалежність від Великобританії. Помирають в казармах та вбивають інших. Потім їх назвуть спасителями народу, дідами, які воювали за своїх онуків, або національними героями. Або влаштовуватимуть військові паради.
Але чи потрібні людству такі криваві страждання? І все це насильство, яке породжує насильство?
Надзвичайно важко було цього разу дивитися про війну і людей, над якими знущалися у карцерах. Можливо тому, що зараз в Україні мужі «розважаються», саджаючи опонентів у камери під прикриттям боротьби з корупцією. А народ тішиться, що врешті корупції прийде край. Дуже часто чую: «Так їм і треба»
Як же страшно усе, що відбувається. Навіть якщо всі ті люди, проти яких в Україні відкриті кримінальні справи, найбільші в світі корупціонери, на мене особисто наводить жах правління методом залякування. І це почуття зростає після кожних нових відвідин судових слухань проти керівників, неугодних діючій владі,
Сьогодні зайшла на вечірнє богослужіння на бульварі Перова. Поруч із Великодніми квітами дивилась на образ Ісуса Милосердного. І думала. Він колись найбільшому злочинцю сказав «Сьогодні будеш зі мною в раю». Бо не хотів для людини страждань. І вмирав, щоб воскреснути заради спасіння грішників.
Моїй вразливій психіці дуже паскудно, коли дивлюсь на людські страждання. Навіть якщо ці люди підозрювані у злочинних вчинках. І стає ще гірше, коли думаю про те, що цілком можливо, що вини – немає.
Ясно, що не можна погоджуватись зі злодійством і корупцією. Але якими методами з нею змагатися?
Я думаю, що якщо хтось із чиновників чинив чи чинить злодійство, вина за цей вчинок лежить не лише на ньому, а на тій системі чи політиці, яка дозволила і спокусила його на це злодійство. Структура, яка сформувала механізми, які дозволяють зловживати владою та грішми. Ці крадіжки – це лише наслідки. А корінь – значно глибше. І тепер, коли ми всією країною спостерігаємо за боротьбою з вибірковими наслідками, коріння проростає і укріплюється.
Фільм Лоуча – про боротьбу за свободу Ірландії. Із надзвичайно благородною метою та жахливою реалізацією. Коли боротьба за незалежність від Англії переросла у громадянську війну і безсенсовну боротьбу людини проти людини.
Ми маємо величезну спокусу вважати, що ми – царі землі і що маємо право оцінювати і карати інших за гріхи. Навіть тоді, коли сам Творець людині пробачає. Або карає – і Сам знає в якій мірі і яким чином це робити.
Людині бракує любові і свідомості своїх вчинків. Бо коли схиляєшся перед Богом у своїй глупоті, розумієш, що не можеш і не маєш права оцінювати у судити іншого. А що вже карати.
Найбільша перемога - це вміння прощати і любити.
