Вже було багато різних підсумків. І довгі роки. Цей – інакший, але не менш важливий.
Колись був час, коли діяла з надривом. Багато, з останніх зусиль. Щоб досягти мети, зробити більше, ніж інші, аби йти з тими, що йдуть попереду… Досвід, знання, можливості, відкриття.
А потім почала вчитися жити щасливим життям та помічати добре навколо. І так вже теж роки…
Єдине – розумію, що той досвід багатьох років «з надривом» – це про потенціал. Який, якщо буде потрібно, застосую і тепер. Поки є здоров’я і сили :)
Тому про здоров’я намагаюсь дбати.
Коли не живеш «з надривом», менше є потреби просити інших про допомогу, або чекати допомоги в моменти більшої напруги. Менше дій понад міру – спокійніше і собі, і тим, хто з цією допомогою приходять. Фізичною, ментальною, дієвою.
В цьому році війни навіть не знаю, які були б інші сценарії мого життя. Хоча могли б бути. Рада за тих, хто дійсно і чесно був поруч. Бути поруч – не про фізичне, а про те, щоб бути разом, одним, підтримувати і старатись спільно. Кажуть, лідери мусять навчитися бути самотніми. Думаю, що деякі наміри цього року насправді були саме такими лідерськими і власними. Самотність лідера є для того, щоб потім за ним пішли інші. Парадокс, який ще в майбутньому треба буде зреалізувати, щоб хоч трошки бути лідером.
Ще про любов. Вона не перестає. Але вона також вибір. Ми любимо те і тих, що і хто є частиною нас. Не знаю, чи хтось любить чуже собі. Швидше ні.
Відтак, в центрі не любов, а мудрість. А з нею – відкриті вуха до слухання. Що і треба було довести. Мудрість незаангажована. Вона походить не від людей, а від Бога. Вона усім керує, і все розподіляє. Тому знову і знову у новому році потребую мудрості… І світла? – І світла.
