Кому, чему и за что я благодарна по итогам 2018

Додаю до підсумку року, що минув приємні деталі...

1. От зі мною торік були люди з Latifundist.media.

🌼 Якось так вийшло, що я випадково завдяки моїй подрузі потрапила в сільську тематику. І те, що з ними багато цікавостей понаписували, мені аж самій дивно. І з бізнесменами аграрними потусити встигла, і в відрядження зганяти, і різних розважально-суспільних новин начитатися та написатися, зробити інтерв'ю з закордонними спікерами. 👍🛍️

🌻Більшість людей, які там працюють, такі ж містяни, як я, але яким цікавий різний світ. От, наприклад, одна людина з редакції побувала на стажуванні в закордонному аграрному виші, в євротеплицях, ділилась враженнями. 🐦🌱🌳🐝

🌴 Ця дійсність геть не така, як багато кому здається. Барвистіша. 🕷️

2. Хочу додати до марафону подяки своїх найкращих подруг. Дякую, що зі мною і в бурю і в спеку, і у всяку днину, у злу та добру годину!!

3. Я також вдячна людям, які були причетними до щасливих випадковостей. Таких ми не знаємо, але завдяки тому, що вони добрі, їхня свіжість шириться.

От, наприклад, як з жінкою-швачкою, до якої я ходила зі своєю вишивкою. Прийшла, сказала, що я не дуже вишивальниця, тому хотіла б якусь міні- подушечку на пам'ять зі своїми котиком та собачкою вишитими. Жінка каже: "О, та в мене є спецватін, я зроблю мега подушечку!" І пошила, за ватін грошей не взяла, взагалі за умовну вартість увіковічнила мої старання.

Чому так говорю про цю подію - бо з таких, на перший погляд дрібних речей складається наше життя. Завдяки чому ми хочемо жити, робити щось більше, стаємо впевненішими в своїх діях, та просто миті щастя маємо. Тому я насправді вдячна цій людині за зустріч.

4. Кажуть, хто молиться за священиків та шанує їх авторитет, шанує самого Бога, який приходить у таїнствах. Це до рубрики підсумків року, що минув. Подяка священикам, які мені служили. Ставлю світлину з Братом Матвієм Стибурським, з яким служили влітку на Школі Марії в Кирилівці. Але статус про всіх тих священиків, які уділяли живого служіння. Бо мало людині вказати, що в неї не так чи не з того місця руки і ноги, навіть мало "хірургічного втручання". Допомагає людині той, хто вчить ходити, хто подає руку та підтримує в важких кроках. Можливість бути друзями зі священиками, бути на спільному діленні, просто в побуті дуже допомагає ходити рівно, чи, принаймні, рівніше. Тому дякую за реальну присутність. Ну і Богу подяка за дар покликання наших наставників.

5. Про цінність, яку мала - присутність спільнот "Любов Христова" з Вінниці (на ювілеї якої в цьому році побувала), а також "Еффата" та "Мараната" у Києві.

Колись був такий час, коли я як мінімум 3 рази на тиждень впродовж років була в храмі. Це в неділю, на службі і прославленні, а також на групці, яку проводила і третій раз - аніматорській зустрічі, де збиралися всі, хто ці групи проводив.

Зараз життя внесло в мій графік корективи. Але є щось дуже цінне, що отримала колись від цих зустрічей - це свідомість того, що можна жити та бути з тими, хто тебе приймає таким, як ти є, а також, що ти сам можеш бути тим, хто приймає інших та перебуває для них. Бо на цьому побудований принцип малих груп в наших католицьких спільнотах.

А друга річ - це свідомість та досвід молитви. Колись, коли ми збирались на аніматорську зустріч, заохочували одне одного молитись за себе та людей, яким служиш. Розповідали, як ставимо будильник на 10, 15, тоді 20 хвилин. Як важко висидіти, вибрати продуктивний час, ділилися, як переносили то на вечір, бо вранці просинали, то назад на ранок, бо ввечері були втомлені і ставало ліньки, говорили про свої провали і досягнення. Розказували, хто як проспав всю молитву, або як не знав, про що говорити так довго з Богом, а потім, як знаходили про що. Як заважала мобілка, як допомагало Святе Письмо. Сьогодні моя молитва може тривати довго, аби тільки було місце і ніхто нікуди не гнав :) і я розумію, як багато Бог для мене через це робить. І я безмірно вдячна людям, разом з якими вчилась молитись, як ходити чи їсти ложкою. 

Сьогодні я потребую витривання в мандрівці. І я вдячна спільнотам за те, що і далі мене приймають такою як є, що можу отримувати багато благодаті за посередництвом молитви цих людей і мати такий щедрий Божий дім і родину. Хочеться сказати Христос Воскрес!! 

На фото - я в святковому платтячку. Дякую Богові за платтячко ;)

6. Хочу поблагодарить детям своих соседей за лисиц :) это они смастерили. ))) Дети, особенно если они хорошие - это такое забавное явление :) они делают жизнь ярче. Вот почему во многих вопросах стоит быть как дети!

7. К итогам года благодарность нашему Найки-клубу и тренерам за прекрасные самые лучшие мгновения!! Это забег на рассвете, футболка в подарок, подготовка к двум полумарафонам, поддержка во время полумарафона с транспарантами, поучительные лекции,, встречи с олимпийскими чемпионами и знакомство с Кристиной Стуй и ещё куча радости и вкусного всего!!!

И конечно себе тоже благодарность за участие во всем этом движении!

8. Випускний в Школі польського права. Супер час з суперлюдьми. Загалом я в цьому році переслухала і передивилася близько 500 польськомовних відеоблогів про моду, психологію і гарні манери, а також близько 100 фільмів виробництва Польщі та з польським перекладом. Школа права була мотиватором в цій пригоді також.

9. Продолжая итоги прошлого года хочу поблагодарить лучших интервьюеров. Это были супер встречи и супер впечатления. Например, летом, я ходила на встречу с коллегой, Яниной Соколовой. Когда я работала на 5-том канале над утренней программой, Янина была ведущей утренних эфиров. Сейчас она занимается авторской программой о глубине и красоте, но мы разговаривали о доме. О вазонах, которые растут у Янины дома, о бабушках и дедушках, которые ярко впечатляли ее в детстве. Янина организовала для меня встречу после своего интервью с женой президента, в холле гуляли ведущие, которых либо не вижу часто, либо давно не виделись - Илона Довгань, Алла Мазур. В общем, отлично.

Ещё было классное интервью с Анной, которая сейчас живёт в Ливане и по Скайпу рассказывала мне, как им там, как трахтеры возят воду в жаркое село, и какие интересности готовят женщины. И ещё о том, что в стране принято жениться со своими, чтобы добро не уходило из семьи :)

Перед марафоном прикольно было побывать на лекции Андрея Нестерова. Там была такая дискоклубная атмосфера, пришло много народа, спрашивали а чё, а как. А главное, а почему нужно мерять пульс, чтобы сердце тренировалась правильно. Мне атмосфера понравилась. Это главное, почему в топ лучших интервью.

А ещё был классный поход в цирк. Не, ну правда. Познакомилась с ребятами, маленькими. Школьниками. Которые жонглируют втроём. Два мальчика и девочка. Девочка постарше и во время выступления постоянно кричит: "Оп!" И ребята слушаются. Это не о том, что женщины правят миром :) мне было просто интересно, как выстраивается взаимодействие в команде. 

Я очень рада и благодарна, и этим людям и вообще судьбе (наверное, можно и так благодарить :) ) за такую возможность. 

Конечно, в этом году не было подобной темы, как в 2016 году, когда мне во время поездки в огромной машине дорогами Америки давал интервью Леша Калмыков. Это человек, который жил в Виннице, сейчас в США, рассказывал, какие молодцы украинские девчонки, которые смогли интегрироваться в американскую жизнь, размышлял, почему его друзья, когда ставали отцами не сразу могли въехать, что за ценность иметь ребенка и объяснял, как по-другому влюбляется в детей мужская душа. Это все за рулём огромного автомобиля, белую кабину которого невозможно забыть и вообще представить, что такое возможно. Вот таких интервью я себе желаю. Ещё. 

10. Корисна подія грудня - мені пощастило приєднатися до команди Лікар LIVE.Це програма на 4 каналі, яка виходить тричі на тиждень та розповідає глядачам про причини, можливі наслідки та способи лікування захворювань. Вже вдалося вкласти свою лепту у підготовку програми про травми бігунів - розтягнення та пошкодження менісків. Про ці та інші актуальні проблеми скоро зможуть більше дізнатися глядачі. Колись більше розкажу про цю пригоду. Але сподіваюсь, світ стане здоровішим.