Психотип фінансового менеджера. Олексій Геращенко. З курсу «Фінансовий менеджмент» від Prometheus.

Фінансовий менеджер – це особливий психотип. Не кожній людині підходить ця професія.
Не кожна людина зможе нею добре займатися. Так само, як людина, яка найбільше, можливо, підходить до цієї професії, вона може бути не надто успішною в якихось інших сферах.

Адже фінансист – це акцент на результат, на кінцевий результат у вигляді задоволеності акціонера, у вигляді віддачі на його інвестиції, це дуже велика системність, здатність осягнути надзвичайно великі, потужні обсяги інформації і це розуміння сутності бізнесу і погляд у майбутнє – як бізнес буде розвиватися, що ця точка, у якій ми знаходимося сьогодні – це лише окрема точка. І ми лише фіксуємо, що маємо на сьогодні, але не задля того, щоб довгий час тут зупинятися, а щоб іти надалі, іти у майбутнє.

Відповідно, слід тестувати себе, наскільки це є ваша професія. Якщо вона є ваша, можливо, ви зможете себе тут знайти, якщо вона є не ваша, то це означає, що в якихось діях, проектах, вам потрібен буде інший член команди, з функціями, можливостями, специфічним складом характеру і розуму, який найкраще підходить для роботи з фінансами.

Ніхто не думає так про власника, як фінансист.

Іцхак Адізес пише про ефективність і результативність.

Ефективність – коли ми робимо все правильно, чітко і напевно це нам може принести результат, але не гарантовано.

Результативність – йдеться про безпосередньо досягнення результату, який ми запланували і правильно ми все робили чи ні, це неважливо.

Коли ми подивимося на приклад тих чи інших військових баталій, то часто можемо побачити ситуації, коли військовий не діяв згідно військового мистецтва, а тим чи іншим чином відхилився від правил і отримав результат.

Ефективність і результативність – дві функції, які ставляться в конфлікт.

Згідно з Адізеса існує помилка ставити в одному кабінеті фінансового директора і головного бухгалтера. В більшості українських компаній є фінансовий директор і йому підпорядковується головний бухгалтер…  і ті, і ті люди працюють з цифрами, з фінансовою звітністю, з великими масивами інформації і здається, що вони мають бути разом.

Ця схема не є правильною згідно Адізеса – він каже, що ми змішуємо ті речі, які змішувати неможливо. 

Бухгалтер дивиться  на те, що сталося раніше і аж до сьогодення. 

Фінансиста минуле цікавить лише з точки зору того, чи несе воно вплив на майбутнє. Його цікавлять плани, стратегічні плани, розподіл відповідальності, оцінка, контроль, але це все з точки зору досягнення у майбутньому результату - чи всі ці дії які ми робимо, забезпечить потреби основного клієнта фінансиста – власника.

Брат Петро Куркевич про сповідь з усього життя та духовне наставництво

У коментарі-зверненні до Теологічної Комісії КУЛю, яка розкритикувала в документі "сповідь фірткову" отець брат-капуцин Петро Куркевич між іншим говорить про своє бачення проблеми духовного наставництва та сповіді з усього життя. 

Хрещення не є екзорцизмом

Таїнства діють в глибині, а демони діють на поверхні. Таїнства є дечим іншим, ніж те, про що йдеться в роботі екзорциста. В таїнствах йдеться про справу спасіння, натомість в екзорцизмі про вигнання злого духа і зцілення фізичне.

Ні хрещення, ні сповідь, жодне таїнство навіть єлеопомазання не є екзорцизмом і для того існує окремий літературний жанр – молитва екзорцизму чи в простіших ситуаціях молитва про звільнення.

Ясно, що Ісус може екзорцизмувати і в таїнствах. Але не мусить і найчастіше цього не робить.

Помилкою, на мою думку, є необґрунтоване просування (промоція) генеральної сповіді. 

На мою думку генеральна сповідь не є адекватною у відношенні до актуальних почуттів споживачів (пенітентів), не відповідає на їхні реальні потреби.

По-перше – через брак приводів до генеральної сповіді. Якщо людина тиждень тому сповідалась, а сьогодні йде на фронт на АТО і просить про генеральну сповідь і я питаю: «А з яких гріхів я маю тебе посповідати?» Адже там нема гріхів, то то не є таїнство, бо нема приводу до того таїнства. Всі вони відпущені. Навіть ті, які ми не усвідомлюємо собі, навіть ті, які забули під час іспиту совісті. Сповідь генеральна суперечить вірі у відпущення гріхів. Бо постійно звертаємось до гріхів, яких немає, про які вже давно можна сказати, що ніколи не існували. Бо Господь їх так відпускає ніби їх ніколи не існувало в нашій історії.

Бог який з нічого створив усе може все повернути в нічого і може робити це з гріхом. Після відпущення гріха можна сказати, що пані ніколи не робила аборт. Не знаю.

Але хочу сказати, що та сповідь генеральна може провадити до певних скрупул, до певного нарцизму.  Але я хочу сказати про певний не раціоналізм, бо вона маже збуджувати в мені почуття вини, почуття покути, замість концентрувати мене на благодаті пробачення. Генеральна сповідь не мотивує мене вірити, що все те вже відпущено. Не будує мою віру в милість, як би хотів Августин, але як би хотів Пелагій мотивує мене то тривалого жалю, тривалої боротьби, тривалої покути. Але це є другорядним. Першорядним є радість – всі гріхи відпущено – нема. Не було.

Але при цьому генеральна сповідь не дозволяє діагностувати. Не дозволяє радити, не дозволяє звільняти від демонів, не дозволяє радити, не пробуджує до зміни, до розвитку, не вказує на реальні причини. Гріхи швидше є ознакою хвороб, а не хворобою, яка є глибша і не називається під час генеральної сповіді.  

Може краще замість сповіді генеральної щоб була медитація над історією свого життя. Щоб медитувати: ким Ти є, Боже, в історії мого життя, а ким я є.

Наступна помилка, на мою думку є безкритична промоція духовного керівництва. 

З одного боку духовне наставництво є добрим, є потрібним. Я ніколи не мав духовного наставника і живу. Але з іншого боку – як педагогіка – добра педагогіка – виховання має провадити до самовиховання. Так само духовне наставництво має провадити до якомога швидшого припинення духовного наставництва. Аби людина сама навчилася божого ведення. Дякувати Богові, що Франциск з Асижу не мав духовного керівника в перші роки свого навернення. Бо єпископ Гвідон допомагав йому лише в справах церковних, дипломатичних, юридичних питаннях. Ну, часом, якісь там акценти розставляв духовні. Але не під час розпізнавання головних благодатей. І Франциск звертає на це увагу наприклад в Заповіті: «І ніхто мені не говорив як маю жити, але сам Найвищий мені об’явив через Євангеліє. І сам Бог запровадив мене і дав таку любов до священиків церкви. І Бог дав мені братів і Бог казав мені молитися в храмах». І тут Бог, там Бог. Весь час я і Бог, Бог і я. Жодного духовного наставника. І Богу подяка, бо не було б такого Франциска з Асижу. Бо не був би настільки великодушний,  якби не мав такої благодаті. А керівник духовний не має тієї ласки, яку має клієнт.

На певних етапах керівник духовний потрібний, а потім добре, якби був усунутий. Будуть такі етапи, коли його слова навіть не будуть промовляти.   

посилання:
Відео зі зверненням брата Петра Куркевича

Илона: Очередная попытка внести немного здравости в современный мир

На днях меня пригласили на кастинг «супер-модель по-украински» (ну, как пригласили.. написали в вк. видимо недобор был :)). 

Я не имею ничего против модельного бизнеса, но не нравится мне шоу эти всякие циничные. Ответила, что я им не совсем подхожу. Меня заверили, что там все прилично, да и это всего лишь кастинг.

Я таки решила исследовать, что за шоу и насколько все у них прилично после кастинга. Стала переглядывать видео 1 части шоу. Дошла до той части, которую надеялась не найти – эротические фотосессии. Отмечу, что в шоу участвовали дети, да-да именно – дети, от 16 лет.

Так вот, когда их осталось пятеро. Понятное дело нужно было придумать что-то горячее, чем фотосессия с тушами животных, вот и раздели они участниц. Точнее, сначала они их просто оделись в нижнее белье и рубашки. Затем девушки по очереди заходили в «тайную» комнату, а их там.. оп! и трое раздетых по пояс «мачо» ждали на.. кровати.

В общем, дальше уже процесс разворачивался, как захочет Ричард Дрыщ, ой, простите, Ричард Горн. Оговорилась. Расплакалась там одна 18-летняя девочка из Львова, которая ему в дочери годиться, после того, как он ее заставил догола раздеться. Нет-нет, что вы? Не силой. Просто немного надавил на нее бесхарактерную. Подумаешь, действительно, как он выразился, «забила себе голову какими-то принципами еще», тю. Но не смотря на все давления, девочка не смогла. Ричард был очень раздражен, швырнул в нее рубашк и промолвил непослушной ученице что-то типо «пошла вон!». Достойное поведение мужчины, не правда ли? Ух! Но это же все шоу. Подумаешь..

В общем, девочка с чувством стыда покинула комнату и вышла к другим участницам, которые стали ее утешать и говорить, мол, «чего ты? Это же будет тебе стоить победы. Ничего в это такого и нет». Нормас, девочки, че? Это же современно. Мы ж в 21 веке. Подумаешь, папа голой увидит, да еще и как обжимают тебя три мужика. Тю, ниче такого и нет.

Далее на финальном выставлении оценок все судьи снова взялись показывать ей «айяйяй» и говорили, как она плохо поступила, ведь всем моделям приходится сниматься в таких фотосессиях, у нее нет модельного будущего. «Этот мир сошел с ума», - подумалось мне в очередной раз и захотелось «вырубить» эти жюри. Что говорить о молодых девушках, которые проигрывают своим принципам, когда старшее поколение гнобит их только за наличие этих принципов.

«Мы ищем оригинальную. мы ищем уникальную..», -заявляют в анонсах кастингов. А сами при первом же проявлении этой оригинальности и уникальности убивают все эти качества. Пожалуй, тут нужно уточнить, что именно они подразумевают под уникальностью и оригинальностью. Впрочем, это как всегда просто красивый текст… Разочарована 

frown emoticon

Проблема обесценивания девушки - это моя боль сегодня. Боль за то, что вижу, как они понижают свою планку и начинают думать, что они много не достойны. Боль за то, что многие парни не воспринимают девушек, как что-то нежное и беззащитное. Боль за то, что сделать с этим ничего не могу. Вот и остается пописывать свои посты для очень узкой, не совсем целевой, аудитории.

P.S. Небольшая ответка на реплики жюри шоу, что модели должны во всяких фотосессиях сняться.

Известная модель Коко Роша считает, что модель имеет право выбирать, как и где ей сниматься. Сама она отказывается сниматься в эротических и обнаженных фотососесиях, с сигаретой или же целующейся с моделями мужчинами. И в ее 26 она добилась немалого успеха, как мне кажется. Ее радикальные принципы не особо помешали, а может быть даже и поспособствовали, ее успеху. Проблем на этой почве у нее особо не было. Хотя о чем мы говорим, она же живет в Америке, а там человека как личность ставят несколько выше, чему нас.

Кстати, некоторые модели признаются, что они неловко чувствуют себя, когда снимаются обнаженными, но вынуждены это делать. А Кейт Мосс и вовсе поначалу перед откровенными фотосессиями запиралась в туалете и плакала.

Вопрос: зачем заставлять себя и уж тем более других делать это через силу? Разве так выглядит свобода? А по-моему это изнасилование.

В общем, цените друг друга. Нет высшего создания в этом мире, чем человек.

А я пожалуй лучше буду ненормальной, старомодной, древней, и другое блабла, но зато свободной. Знаю, нас таких не мало.

Фейсбук