Коли католик потребує психотерапії. О. Томаш Гай ОР

Послухала корисну лекцію отця домініканця Томаша Гая, коли католик потребує не стільки душпастирства, скільки професійної психотерапії. 

Коротко, з найбільш корисного.

1. Коли проблему перебільшено втричі

Людина потребує психотерапії, коли йдеться про стани, які пов'язані з її психікою і тим, як вона сприймає проблему. Наприклад, коли людина вчинила гріх, розкаялась у ньому, а потім роками звинувачує себе у скоєному, вбачає в усіх життєвих бідах наслідки старого гріха. Дійсно, є гріхи, які несуть за собою наслідки, як наприклад, вчинок, що завдав іншому каліцтва, призвів до втрати майна, яке люди десятиліттями не можуть повернути, і той хто визнає свою вину в тому, що сталось, за власну покуту може допомогти людям, страждань яким завдав. Але є такі гріхи, які не мають таких нищівних наслідків, і це ситуація, коли грішнику належить прийняти дар милосердя і вдячно жити. Психотерапія допоможе відрізнити одне від іншого і пробачити собі.

2. Коли страждання не припиняється роками

Людина потребує психотерапії, якщо роками перебуває у стані страждальника. Тут не йдеться про ситуації випробувань, часових, які може мати кожна людина. Скажімо, хтось втратив близьких, залишився без праці, переживає прикрість. У таких обставинах підтримуємо, щось міг бути мужнім, природньо для нього, відчував захищеним. Поступово людина проходить через випробування і живе далі. Психотерапія необхідна, якщо ситуація багатолітня, а страждання - це не лише через негоду, що сталася, а через багато факторів, які навколо.

3. Страждання не за призначенням

Коли причина страждань більше в нездатності психіки прийняти благодать миру та радості, аніж в істоті страждань. Скажімо, людина страждає, що її дитина запізнюється в школу. Мама чи тато не мають прямої шкоди, та і сама дитина, в принципі. Але у батька така ситуація викликає ледь не депресивний стан, який супроводжується докорами сумління про власну нездатність бути вихователем, або викликає ненависть до дитини.

4. По психотерапію людина має йти сама. 

Не може бути так, що людина йде, бо сама не знає навіщо, але тому, що її відправив туди священик чи родич. Психотерапія має певний план і мету, як і духовне наставництво. Також має певний термін, за який особа разом з психотерапевтом іде до цілі.

5. Психотерапія має конкретну мету

Сама лише розмова з психотерапевтом за чаєм чи випадкова зустріч не є терапією. Психотерапія - це план і дії. Як з копанням бульби - зібратись на городі ще не викопати.

6. Психотерапія як ліки

В принципі, психотерапія може бути корисною кожній людині. Бо допоможе в деяких сферах більше пізнати себе та справитись. Однак є ситуації, коли психотерапія є дуже важливою, як ліки та допоможе відрізнити свої особливості психіки, гріх, благодать, зцілення та навернення. Таким чином, допоможе в мандрівці за люблячим і милосердним Богом, який радіє нашим радостям і перемагає наші немочі. Чи може Бог зцілити без психотерапії? Так може. Так само, як може зцілити рак чи мігрені. Але є і природні методи нам на користь.

7. Психотерапія замість "розпізнання"

Чимало людей звертаються до душпастирів через те, що не можуть прийняти рішення і зробити вибір. Нездатність приймати рішення може бути проблемою, яка швидше має потребу в психотерапії, аніж в заступництві і душпастирстві. Бо проблеми з прийняттям рішення нерідко мають люди нерішучі, як бояться помилитись. Тому, якщо відсутність ресурсу до прийняття рішень проблема, що тягнеться роками - потрібна терапія на рівні більше тіла і духа, аніж душі. 

8. Найбільше психотерапії потребують на перших етапах навернення

Звичайно, кожна люди може  відкрити в собі проблеми, які пов'язані з емоційними станами та способом життя, які варто підправити. Однак є така практика, щодо віруючих людей, що ті, хто зробив певні кроки в напрямку пізнання себе, розібрався зі звоїми реакціями, прийняв та полюбив себе та став на здоровий фундамент, легше йде за Богом. Далі - легше долає труднощі, бо має певність в тому, що є Той, хто любить, переживає всі події свого життя в Божій ласці. Йому легше прославляти Бога і молитись, бо він знає, про що молиться, а приходить на молитву, щоб поклонятись і зустрічатись з Творцем, а не споглядати на своє горе і страждання, якого, в принципі, міг би і не мати, як не мати банального грипу чи гарячки.  

Віктор Франкл. Психолог у концтаборі та в мирному вільному житті

"В концентраційному таборі духовне життя могло бути глибшим... Уразливі люди, які звикли до багатого інтелектуального життя... були спроможні рятуватися від навколишнього жахіття в багатому внутрішньому житті". Це цитата з книги Віктора Франкла "Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі" в росйській версії "Сказать жизни Да!".

Найцікавіше з книги. 

Про силу інтенсивного духовного життя

Попри всю фізичну та духовну примітивність життя в концентраційному таборі духовне життя могло бути глибшим. Уразливі люди, які звикли до багатого інтелектуального життя, могли відчувати сильний біль (вони часто були тендітної статури), але їхнє внутрішнє життя не страждало так сильно. Вони були спроможні рятуватися від навколишного життя в багатому внутрішньому житті й духовній свободі. Тільки таким чином можна пояснити явний парадокс: деякі слабкіші в'язні часто виживали в таборі краще, ніж міцні люди. 

Про співчуття до старих і страх власної старості

Люди схильні бачити лише стерню теперішнього, недобачаючи і забуваючи про повні житниці минулого. у якому вони зберігають урожай своїх життів: здійсненні вчинки, пережите кохання і, останнє, але від того не менш важливе - страждання, які вони витерпіли мужньо і гідно. 

Звідси очевидно, що немає причини відчувати жаль до людей похилого віку. Натомість молодь повинна заздрити їм. Це правда, що старі люди вже не мають ані можливостей, ані нагод у майбутньому. Та вони мають більш за це. Замість можливостей у майбутньому вони мають реальності в минулому - можливості, якими скористалися, сповнені сенси, реалізовані цінності - ніхто і ніщо не може відібрати у них активи минулого. 

Про мову, ворожі народи та колективну відповідальність

Що стосується колективної провини, я думаю, що абсолютно невиправдано робити одну особу відповідальною за поведінку іншої або колективу осіб. Після закінчення Другої світової війни я завжди заперечував концепцію колективної провини. Інколи, однак, я мусив вдаватися до численних дидактичних трюків, щоб подолати людське упередження. Якось американка дорікнула мені: "Як ви досі можете писати німецькою, мовою Адольфа Гітлера?" У відповідь я запитав, чи має вона в кухні ножі, і коли вона відповіла ствердно, я удав жах і шок, вигукуючи: "Як ви досі можете використовувати ножі після того, як стільки вбивць заколювали і вбивали ними своїх жертв?" Вона припинила протестувати проти того, що я пишу німецькою. 

Про причину проблем і професію

Дозвольте мені навести наступний приклад. Високопоставлений американський дипломат прийшов до моєї клініки у Відні з метою продовжити психоаналітичне лікування, розпочате 5 років тому в Нью-Йорку. Насамперед я запитав його, чому він вирішив, що потребує психоаналізу, і з якої причини вдався до послуг психоаналітика вперше. З'ясувалося, що пацієнта не задовольняла його професія і він не погоджувався з американською зовнішньою політикою. Одначе його психоаналітик знову і знову повторював, що він повинен внутрішньо примиритися зі своїм батьком, оскільки уряд США і його керівнцтво були "нічим іншим", як тільки образом батька - отже, його невдоволеність працею виникла через ненависть, яку він підсвідомо відчував до тата. Під час психоаналізу, який тривав 5 років, пацієнт все більше схилявся до того, щоб погодитися з інтерпертацією сого аналітика, аж поки остаточно не втратив здатності розгледіти за деревами символів та образів. Після кількох сеансів стало зрозуміло, що його волю до сенсу притлумило розчарування проесією і насправді він просто прагнув змінити фах. Оскільки не існувало жодних причин, чому б йому не залишити свю професію та не овлодіти іншою, він так і вчинив, і результат був того вартий. Нещодавно він зізнався, що 5 років працює в іншій царині і цілком вдоволений новою роботою.

Дружина та батьки Віктора Франкла загинули у концентраційному таборі. Він дізнався про це після свого звільнення з ув'язнення. На світлині - Франкл у вільному житті зі своєю другою дружиною та під час викладання в університеті. 

Как создавать вкусняшки в любимом деле

Наша жизнь переполнена вкусняшками. Все, чем мы пользуемся и что однажды стало лучше, чем то, что было раньше, это чья-то вкусняшка, которая когда-то была чьей-то гордостью. 

Мы садимся в древний скрипящий троллейбус, опираемся о поручень, и даже не задумываемся, что когда-то, когда не было электротранспорта для кого-то это была реальная вкусняшка. Теперь для нас самолёт немного вкусняшка, немного фуникулёр, для кого-то - метро ещё немного вкусняшка. А троллейбус уже нннет. Есть вкусняшки в музыке, театре, спорте, в больнице - как не странно, тоже можно найти вкусняшки. А ещё рядом с домом - в кабинете лазерной эпиляции :) ведь кому сотню лет тому назад могло придти в голову таким пользоваться? А тут пошла на занятия по праву - сидит парень и гордо говорит своему другу: "Поеду забирать девушку с е-пиля-ции. Ну, этого бы не было, конечно, если бы кто-то когда-то не замутил вкусняшку.

Как ее создавать - эту самую вкусняшку?
1. Вкусняшка прежде всего нужна тебе. Ты ее автор. И это то, что тебе кажется крайне необходимым. Чем больше ты задумываешься о необходимом - тем больше шансов что придумаешь вкусняшку.

2. Бывают, конечно, вкусняшки под заказ. Их создают профессионалы, метры своего дела. Учиться, учиться, ещё раз учиться. И действовать. И однажды - оп, и вкусняшка!

3. Вкусняшки - это продолжение других вкусняшек. Если ты много смотришь и замечаешь другие вкусняшки, однажды откроешь ресурс для собственной оригинальной вкусняшки.

4. Вкусняшки любят счёт. Чем больше ты отмечаешь свои собственные вкусняшки, тем лучше.

5. Если есть вкусняшка - ее либо оценят, либо захотят своровать. Важно охранять вкусняшки либо отдавать по назначению. Если их качественно оценят, когда вы сами увидите прикладную пользу от вкусняшек, захочется вкусняшек ещё. А хороший аппетит признак здоровья 🍯🧡💙💜

ПС. Фото взятого за основу тортика со страницы "Женский журнал", "Салон красоты"