Коли католик потребує психотерапії. О. Томаш Гай ОР

Послухала корисну лекцію отця домініканця Томаша Гая, коли католик потребує не стільки душпастирства, скільки професійної психотерапії. 

Коротко, з найбільш корисного.

1. Коли проблему перебільшено втричі

Людина потребує психотерапії, коли йдеться про стани, які пов'язані з її психікою і тим, як вона сприймає проблему. Наприклад, коли людина вчинила гріх, розкаялась у ньому, а потім роками звинувачує себе у скоєному, вбачає в усіх життєвих бідах наслідки старого гріха. Дійсно, є гріхи, які несуть за собою наслідки, як наприклад, вчинок, що завдав іншому каліцтва, призвів до втрати майна, яке люди десятиліттями не можуть повернути, і той хто визнає свою вину в тому, що сталось, за власну покуту може допомогти людям, страждань яким завдав. Але є такі гріхи, які не мають таких нищівних наслідків, і це ситуація, коли грішнику належить прийняти дар милосердя і вдячно жити. Психотерапія допоможе відрізнити одне від іншого і пробачити собі.

2. Коли страждання не припиняється роками

Людина потребує психотерапії, якщо роками перебуває у стані страждальника. Тут не йдеться про ситуації випробувань, часових, які може мати кожна людина. Скажімо, хтось втратив близьких, залишився без праці, переживає прикрість. У таких обставинах підтримуємо, щось міг бути мужнім, природньо для нього, відчував захищеним. Поступово людина проходить через випробування і живе далі. Психотерапія необхідна, якщо ситуація багатолітня, а страждання - це не лише через негоду, що сталася, а через багато факторів, які навколо.

3. Страждання не за призначенням

Коли причина страждань більше в нездатності психіки прийняти благодать миру та радості, аніж в істоті страждань. Скажімо, людина страждає, що її дитина запізнюється в школу. Мама чи тато не мають прямої шкоди, та і сама дитина, в принципі. Але у батька така ситуація викликає ледь не депресивний стан, який супроводжується докорами сумління про власну нездатність бути вихователем, або викликає ненависть до дитини.

4. По психотерапію людина має йти сама. 

Не може бути так, що людина йде, бо сама не знає навіщо, але тому, що її відправив туди священик чи родич. Психотерапія має певний план і мету, як і духовне наставництво. Також має певний термін, за який особа разом з психотерапевтом іде до цілі.

5. Психотерапія має конкретну мету

Сама лише розмова з психотерапевтом за чаєм чи випадкова зустріч не є терапією. Психотерапія - це план і дії. Як з копанням бульби - зібратись на городі ще не викопати.

6. Психотерапія як ліки

В принципі, психотерапія може бути корисною кожній людині. Бо допоможе в деяких сферах більше пізнати себе та справитись. Однак є ситуації, коли психотерапія є дуже важливою, як ліки та допоможе відрізнити свої особливості психіки, гріх, благодать, зцілення та навернення. Таким чином, допоможе в мандрівці за люблячим і милосердним Богом, який радіє нашим радостям і перемагає наші немочі. Чи може Бог зцілити без психотерапії? Так може. Так само, як може зцілити рак чи мігрені. Але є і природні методи нам на користь.

7. Психотерапія замість "розпізнання"

Чимало людей звертаються до душпастирів через те, що не можуть прийняти рішення і зробити вибір. Нездатність приймати рішення може бути проблемою, яка швидше має потребу в психотерапії, аніж в заступництві і душпастирстві. Бо проблеми з прийняттям рішення нерідко мають люди нерішучі, як бояться помилитись. Тому, якщо відсутність ресурсу до прийняття рішень проблема, що тягнеться роками - потрібна терапія на рівні більше тіла і духа, аніж душі. 

8. Найбільше психотерапії потребують на перших етапах навернення

Звичайно, кожна люди може  відкрити в собі проблеми, які пов'язані з емоційними станами та способом життя, які варто підправити. Однак є така практика, щодо віруючих людей, що ті, хто зробив певні кроки в напрямку пізнання себе, розібрався зі звоїми реакціями, прийняв та полюбив себе та став на здоровий фундамент, легше йде за Богом. Далі - легше долає труднощі, бо має певність в тому, що є Той, хто любить, переживає всі події свого життя в Божій ласці. Йому легше прославляти Бога і молитись, бо він знає, про що молиться, а приходить на молитву, щоб поклонятись і зустрічатись з Творцем, а не споглядати на своє горе і страждання, якого, в принципі, міг би і не мати, як не мати банального грипу чи гарячки.