Великими не народжуються

Василь Стус. Листи до сина

***
- А скажи - Модільяні був ідіот? -
допитувалась вона,
коли я вправними, як у піаніста, пальцями
вигравав на засмаглих персах.

- Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, -
повчав я, обіймаючи
успокоєні вибухи її сідниць.

- Розумієш, старий, я часто думаю
про незвичайність мистецтва.
Це зайва розкіш.

- Так, мистецтво - то завше надмір, -
відповідав, виціловуючи коліна.

- Але надмір лише й рятує нас від убогості.
Смертним полишається єдине:
бодай маленький надмір -
у вірі,
у звичках,
у смаках,
просто - у примхах.

- Так, моя маленька.
Саме так.
Ти як завжди говориш діло, -
повторював,
клацаючи зубами од пристрасті.

- А коли в нас народиться доня,
ми кластимем їй в узголів'я
тільки троянди, - охриплим
голосом проказувала вона.

- Так. В узголів'я і неодмінно -
троянди, - не своїм голосом
я погоджувався покірно.

- Яка докучлива муха -
дзижчить і дзижчить.
Убий її, любчику.

Навиворіть

Часом тобі не дивно, коли тебе навиворіть,
Часом тобі не сумно, коли тобі під поперек,
Часом тобі не страшно, коли без тебе вдосита,
Часом тобі не гидко, коли до тебе з похіттю,
Часом тобі не тошно, коли пліч-о-пліч з ницими,
Просто тобі не шкода, просто тобі пора.

Яскрава нить

Моє життя - яскрава нить,
Небесний крок,
Земне цвітіння,
Чи варто в долі ворожить
На край таємного каміння.

Мої слова - рясна роса,
Мої думки - пекельна згуба,
Мій образ - зшитий в небесах,
Налитий, як вино в сосуди.

У себелюбстві не виніть.
Я - дар світів,
Смарагд пророків,
Бо в мене світлий заповіт
І пристрасть для моїх потомків.

Так приємно, коли одружуються друзі