пʼятницю, 22 червня 2012 р.

Про шведське сміття


У 2002-му році, коли я ще розпочинала свою журналістську діяльність на ТРК "Вінниччина", мене відправили знімати сюжет про затор на дорозі, у якому винен мер Домбровський.

Річ у тім, що мер Домбровський будував нові трамвайні колії, ну і, як завжди буває під час ремонту - розрили шматок дороги на Соборній. А машини змушені були об"їжджати іншою вужчою дорогою. Ну і їхали повільніше. А мені сказали: "Їдь і зніми про цього жахливого мера і його затор!" Коли я сказала, що це безглуздя критикувати владу за те, що будують нову колію - відповіли, що знайдуть кращого журналіста, який зніме критичний сюжет про цей клятий затор. Затор тривав кілька днів, а безшумною трамвайною колією на Соборній вінничани користуються досі.

Я всього кілька місяців попрацювала на тому ТРК "Вінниччина", але досі вважаю, що журналісти мають критикувати владу, вказувати на помилки, але ця критика має бути об"єктивною.

А тепер чому я згадала цю історію десятилітньої давності? - ТСН показує сюжет про козлів-шведів, які залишили сміття на Трухановому острові. При чому про те що шведи "залишили" оголошують тоді, коли на острові ще живуть півтори тисячі шведів. Крім того керівники кемпінгу, які вклали півтора мільйони в будівництво дороги на острів, розказують усім журналістам, що після від"їзду фанатів ще два дні будуть залишатися на острові, щоб допомогти столичній владі прибрати острів. Проте колеги з ТСН цього не чують. У них завдання розказати про козлів-шведів.

Я особисто вважаю, що для України приїзд шведських фанатів на ЄВРО є важливою подією. Ці люди дуже коректно себе поводили з українцями, вони навіть попри те, що пили досить багато пива, не влаштовували бійок у місті, нічого не трощили, не принижували українців. Коли я була на Трухановому острові, вони підходили до українців і дякували за гостинність, казали, що змінили своє враження про Україну і що приїдуть знову. І що навіть готові пробачити українським кухарям на кемпінгу, які годували їх несмачними харчами, рестораторам, які брали вдвічі дорожче за їжу тільки тому що вони іноземці та казали, що готові зрозуміти таксистів, які брали в три рази дорожче вартості.

Але українцям прикро, що шведи тут побували, бо від гостей залишилось трохи сміття...

Ось сюжет ТСН про шведське сміття

http://tsn.ua/video/video-novini/zvilnennya-truhanovogo-ostrovu.html?page=1&items=50792&type=0

пʼятницю, 8 червня 2012 р.

ЄВРО-2012: фани понапиваються і потонуть у Дніпрі


Столична влада продемонструвала свою здатність влаштувати футбольне свято. Свято спорту, дружби народів та здорового способу життя. Спеціально для цього перекрили рух Хрещатиком, перетворили центр столиці на суцільний затор, а навколишні двори – на парковку з переповненими смітниками та іншим непотребом.

І що ми маємо? 30% головної фан-зони займають пивні ятки, 10 – сцена та екрани, ще 10 майданчик для VIP-ів, невеличкий магазин з сувенірами УЕФА… і ВСЕ! Крапка. Тільки на всяк випадок попросили посольства, щоб фани не ходили купатися в Дніпрі, щоб бува на п’яну голову не потопилися.

Коли питала заступника голови КМДА Голубченка навіщо стільки алкоголю та де пропаганда здорового способу життя, до чого, власне і покликані спортивні змагання, – відповів, що по-перше пива під час ЄВРО-12 планують продати вдвічі менше, ніж у Польщі, а по-друге кількість пивних яток вже затвердили в УЕФА.

Цікаво, яким це чином порахували прогнозовані об’єми пива. Бо якщо в одній із яток, які як водопій для тварин, встановлені вздовж усього Хрещатика, продадуть усе пиво, то що – більше підвозити не будуть, бо завершився польський ліміт? Чи просто знають, що до України приїде менше іноземців, ніж до Польщі, тому, відповідно, менше зможуть збути спиртного?

А про затвердження УЕФА – якщо українці прийшли і сказали, що їм потрібно багато пива, то яка справа УЕФА – хочете – пийте. Але ж ви в своїй країні приймаєте ЄВРО, то хіба не можна було подумати, що це безглуздя перетворювати Хрещатик на пивний базар?

Звичайно, якби в Україні розвивались спортивні секції, а влада сприяла розвитку спортивних клубів і організації здорового дозвілля, Хрещатик можна було б перетворити на великий футбольний зал. Молоді футболісти з юнацьких шкіл могли б облаштувати виставки з історіями видатних футболістів. Представники, хай приватних, але спортивних секцій на правах реклами могли б поділити між собою квадратні метри на Хрещатику та влаштувати на них міні-змагання, майстер-класи, тренування, спортивні танці, командні ігри для фанів. Все що завгодно. З футбольними особливостями, атрибутикою. В якомусь кутку могли б банально вчити людей правилам гри – ну, бо ж не всі знайомі з м’ячем, а тут була б нагода стати фаном. Це ж величезна територія. В таких інтеграційних забавах люди могли б познайомитись, а ті, хто ніколи не займався футболом могли б просто долучитись до акції за здоровий спосіб життя. Хтось під час матчу дивився б за грою, а хтось пішов би бавитись. Та й кияни з дітьми охочіше заплатили б ті 150 гривень за вхід на територію, якби знали, що там на них чекає щось цікаве. Але, нажаль, все, на що здатна влада, це влаштувати торги і напоїти людей пивом.

На територію фан-зони не можна заходити в кашкетах, з парасольками від сонця чи ліками. Але якщо ти вип’єш зайвого, перегрієшся і тобі стане погано, рятувати тебе буде нікому. Бо на 70 тисяч людей(не знаю, чи стільки приїде – але такі розрахунки у організаторів фан-майданчика) – так от – на 70 тисяч людей працює 5(!!) пунктів медичної допомоги. Не певна, що їхню кількість розраховували з огляду на нетверезий стан вболівальників.

Трохи більше місяця тому я була свідком події, коли одна з громадських організацій вітала колишніх випускників реабілітаційних центрів за спортивні досягнення. Хлопці створили 8 футбольних команд і тепер тричі на тиждень тренуються і беруть участь у змаганнях. Я не могла дивитись без хвилювання на цих колишніх наркоманів і алкоголіків, які після років важкого виходу з залежності знайшли в собі сили і почали займатися спортом. Із лузерів, непотрібних суспільству, вони в команді набували лідерських якостей і змагалися за перемогу, ставили перед собою цілі і досягали результатів. Ну бо заняття спортом додають енергії. Та й молодь напевно варто долучати до чогось гарного – нашу, українську молодь. Майбутнє нації.

Давно вже відомо, що пивний алкоголізм – це також алкоголізм. Про це часом нагадують наркологи, але або мало нагадують, або ці застереження не діють, якщо пиво продають, як солодощі та іграшки. Тому напевно існує необхідність переконливіше про це говорити.

Футбольні змагання – це гарне шоу, але його ідея – заохотити людей почати ганяти м’яча, вести здоровий спосіб життя чи принаймні почати бігати вранці. Якщо не помиляюсь, для цього свого часу створювали Олімпійські ігри та чемпіонати.

Цікаво б після ЄВРО-12 провести два соціологічні дослідження – чи відчитали фанати під час візиту до України головну ідею футбольного свята, а ще через пів року-рік – як проведення чемпіонату в Україні вплинуло на здоров’я та добробут самих українців.

PS. Ще забула про кнура на Хрещатику. Очевидно такими бачать наші чиновники представників української нації. Яких мудрих поводирів ми маємо...