Ходила сьогодні з думкою про владу, яку використовував Авраам до Агарі - служниці, яка народила йому сина в той час, коли він не був стійкий у боротьбі за покликання.
Ситуація ніби зрозуміла - Авраам мав владу над служницею, сам не повірив Богові, тобто проявив легкодухість і покликав передчасно замість своєї жінки чужинку. Далі історія цієї Агарі розгортається трагічно - бо, якщо грубо кажучи, то з часом виявляється, що Авраам таки розуміє, що зробив помилку в справі свого покликання, виникає непорозуміння між жінками, і Агар з її сином відправляють геть. Бог милосердний до всіх, Сара народжує істинного спадкоємця, нащадок Агарі Ізмаїл також нормально продовжує свій вік, має цікаву історію. Але тут питання - наскільки іншою могла б бути поведінка служанки Агарі?
Якщо дивитися на виключно площину гордині - коли вона народила Аврааму першою спадкоємця - можна припустити сценарій, що вона була б вельми покірною і вдячною, і вклонилася б господині, яка віддала її чоловікові. Ну, але, як то кажуть, з пісні слів не викинути, і якщо вона бачила себе матір'ю єдиного спадкоємця, сюди ж додати культуру того часу, коли плідність була великою вартістю жінки в подружжі, то не дивно, що в ній спрацював характер. Ну бо то колосальний стрес, коли з чужинки-рабині жінка перетворюється в дружину авторитетного чоловіка.
А тепер ситуація влади. Чи могла Агар уникнути таких натуральних для її характеру проблем чи випробувань? Скажімо, якби вона сказала Авраамові, що не хоче мати від нього дітей, бо в нього є Сара, її господиня? Напевно, з огляду на тогочасні моральні імперативи, такий сценарій був не можливий. Тобто, виходить, Авраам своїм авторитетом і владою у період свого розпізнання покликання переінакшує покликання Агарі. Адже це було його покликання і його місія стати батьком народу. А він замішав сюди цю, нічим не винну жінку, піддану йому. Вона могла спокійно прожити життя рабині аж до самої старості, мати те, що має, і, можливо, бути в тому ще більш щасливою.
Для того, щоб стався такий, неможливий в уяві і логіці перелік подій, Агар мала бути не рабинею, а вільною особою, здатною відстоювати себе, приймати рішення, брати на себе відповідальність за своє життя і вчинки. Бо тоді як раб не несе практично відповідальності за свій вчинок, коли його змусили, то вільна особа, власне, відповідає за рішення, вчинки і позиції.
Ось така логіка. Дуже серйозна справа - авторитет і влада. Особливо, якщо ця влада стосується розпізнання доріг у важливих рішеннях, які впливають на долі великої кількості людей. Володар може робити великі речі, помилятися, і в своїй історії він, цілком можливо, буде правий, а може ні, бо на нього і на його історію буде своя міра милосердя і справделивості Бога. Але та особа, яка віддає авторитет цьому володарю, має свою власну дорогу, і не рабську відповідальність. Але відповідальність особистості. Навіть, якщо володар має ширший трон, фінансовий чи моральний вплив, фізичну силу.
Але щоб в життєвій позиції рабині Агар, а так же буває, не схибити з власної дороги під тиском авторитетного володаря, потрібна велика сила спротиву. І відвага. Часом, навіть допомога інших. А може і ні, бо, можливо, такі справи вирішуються на рівні конкретної особистості і її постави серця. Хто знає. Але завжди будуть служниці, вільні та володарі. Цього не уникнути.
Немає коментарів:
Дописати коментар