Ми є частиною того світу, в якому живемо. Усе, що оточує нас, годує нас
своїми статками і своїми гріхами. Між цим багатством і втратами мусимо
віднаходити свою історію, своє покликання, своє місце для благодаті.
Кілька днів тому читала про афонського старця, який помер близько двох
місяців тому, а коли його брати знайшли його тіло, то побачили, що воно
нетлінне і що Бог поставив на ньому свій чудесний знак, подібний до того, яким
позначав багатьох святих, які молилися, жертвували своє служіння Господу. Мощі
є також співзвуччям внебовзяттю Марії, Божої матері, яка не знала смерті і яку
Господь забрав у вічність.
У наші дні Господь особливим чином відзначає необхідність молитви і
віддалення від суєт світу. Афонський чоловік, як пишуть, харчувався тим, що мав
під рукою поруч зі своєю келією і вся його робота полягала на читанні Святого
Письма і молитві.
Останнім часом, коли переживаю свою дійсність на землі, де є багато біди,
знову і знову відкриваю, що не навчить мене любити Бога жодна мудрість людини,
жодні встановлені людиною закони, бо і так прийдуть зміни і закони перестануть
захищати, а мудрість людська виявиться лише тимчасовим враженням.
Сьогодні насправді найгучніше і наймудріше слово – це Слово Бога, який знає
мою історію і має свій план на моє життя. Знає, що для мене добре і що корисно.
Мені цікаво, чим живуть і про що моляться мої друзі. А також як моляться.
Мені б хотілось мати змогу ділитися цим щиро із цінними для мене людьми, щоб
разом відкривати персональне для кожного покликання. Тому для відкриття Бога
важлива відкритість і простота серця. Цього мені дуже хочеться, і хай би,
напевно так було.
Богу подяка.
Немає коментарів:
Дописати коментар