четвер, 23 жовтня 2014 р.

Чому правда важливіша за розбиту вазу. Архієпископ Петро Мальчук

До правди треба виховувати.
Дорогі батьки, дітей треба виховувати. Тому що ця правда повинна проростати. Правда – вона ні від чого не залежить. Вона коли доторкається людини, то начинає збуджувати в ній здібність прийняти цю правду і здібність відновлюватися.

Це так як промінь сонця – світла. Коли дотикається бутона квітки, він нічого спеціально не робить – він тільки поласкає її лучами і відкривається квітка для того, щоб світло ввійшло в неї. Це так само, як промені сонця доторкаються очей сплячої людини – і людина відкриває очі для того, щоб побачити проміння світла. І вона в ній збуджує цю здібність, що людина хоче її прийнять і з нею жити.

Але треба вкласти в це труд.
Був такий хлопчина Кароль, скажімо умовно. Котрий бавився м’ячем, вдарив м’яч і розбив вікно в аптеці. І почав тікати, щоб господар його не замітив. А потом затримався і думає: «Чому ж я тікаю – втікать можна через боягузтво, через те, що боїшся правди», - І думає, - «нє, я  повернуся до того аптекаря і в усьому зізнаюся».

І прийшов до аптекаря і сказав: «Вибачайте, я случайно отут бавився і вам розбив вікно в аптеці. Але я готовий возмістити вам усі шкоди. – у мене немає грошей, але якщо ви позволите, я буду приходити , скажімо, десь під вечір кожного дня і відпрацюю вам. Стільки, скільки ви скажете, щоб відшкодувати шкоду». І аптекар погодився. І за той час, що той Кароль працював в аптеці, аптекар його полюбив і пізніше вчинив його своїм учнем, а ще пізніше аптекарем. І коли він отримав цю працю, він потом дома каже, що я дуже щасливий, нехай буде благословенний день, коли я розбив вікно в аптеці. А мама каже, що, сину, не коли ти розбив вікно в аптеці будь щасливий, а коли ти вмів признатися до правди.

Як дуже часто буває так, що дитина розіб’є якусь вазу, і прийде до батька чи до матері признатися, а батько замість обняти і сказати: «Дякую тобі, що ти призналося до правди», дасть ще подзатильника. Скаже: «Будь уважно на наступний раз». Виходить, що для нас та ваза важливіша, чим правда.
Дорогі браття і сестри, Ісус сказав: «Я є Правда».

Щоб унаслідувати Царство Боже, за це треба  заплатити.
Дорогою ціною. Тому що той, хто признається до правди, наражається на різні речі.

Колись прийшла одна жінка в Римі до імператора. І принесла йому 9 томів книг. І попросила за них, щоб він купив. Попросила дуже велику ціну. Імператор коли подивився, відправив її ні з чим. Вона вийшла від імператора, спалила три книги. І через деякий час повернулась знову до імператора, вже принесла 6 томів. Але зажадала за ці 6 томів ту саму ціну. І опять її відправив імператор. Вона спалила ще три книги. Через деякий час вернулася, і за ті три книги просила ту саму ціну, яку просила за 9 книг. Тоді імператор зацікавився, що ж це за книги такі. – це були пророчества Сибіли. Де були мудрості життєві. Вони були безцінними. І коли він побачив, що в тих книгах, який там зміст, то він сам оцінив зовсім інакше ці книги. І ситуацію. І побачив, що добре зробив, що купив.

Це я для чого кажу, дорогі браття і сестри. Тому що Господь Бог закликає нас, щоб ми унаслідували Царство Боже, Царство Правди.

Бог закликає нас в юнацьких роках: наверніться, уникайте гріха, моліться.


Католицький Медіа-Центр з недільної проповіді 19.10.2014

Немає коментарів: