середа, 2 січня 2013 р.

Апокалипсис Мела Гібсона

Подивилась "Апокаліпсис" Мела Гібсона. Життя належить тому, хто приймає у власність обітовану йому землю. Рабство гріха і смерті часто лякає людину, яка шукає Бога. Коли пізнаєш свою слабкість перед проступками та обставинами, у які потрапляєш, здається, що сила зла значно потужніша за твій потенціал з нею боротися. Проте людина отримує велику силу і благодать, коли приймає для себе правду про ту обітовану землю, яку Бог створив їй у власніть та погоджується із перемогою, яка вже їй належить.
 
У стрічці Мела Гібсона спостерігаємо за історією племені майя кінця ХІ століття, де поціновують плідність людини та охоче приймають тих, хто в потребі. Проте однієї ночі на плем'я нападають вороги та забирають жінок у рабство, а чоловіків готують, щоб привселюдно віддати у жертву. Зрештою, вижити вдається лише мисливцю на ім'я Лапа Ягуара, який напочатку ховає в ямі свою вагітну дружину з дитиною, а після повернення з полону виводить рідних на свободу.

Подібно, як людина доброї волі, яка розуміє, що важливо чинити добро та дбати про свою землю, свій дім, місце, де вона перебуває. Проте, як виявляється, самих лише добрих справ мало для того, щоб залишитись господарем своєї землі. Потрібна ще й віра у те, що ця земля, територія, де ти перебуваєш є також місцем, де ти отримуєш особливе покликання та що є щось більше, аніж твоє плем'я - обставини чи оточення. Лише той із народу, хто вірить у силу благословіння на своїй землі отримує порятунок від смерті.  А відтак є плідним та здатним радіти життю, яке із цим благословінням приходить.
 
Дуже цікава у фільмі роль жінки-матері, яка оберігає та народжує потомство, поки чоловік змагається за покликання. Жінка-серце кожної людини, яка виношує місію та чоловік-тіло, яке діє, щоб практично це покликання реалізувати. Молитва та чування, які терпляче оберігають обітницю спасіння, отриману від Бога та відвага у проголошенні та пізнанні, що дозволяють цю обітницю спасіння доцінити та передати іншим.
 
Кінця світу не буде! Бо нам належить життя та вічність. І любов. Яка, власне, дає життя! 
 
 
Кльово, що люблю писати, бо стільки емоцій, аж розриває свідомість після перегляду :)

Немає коментарів: