Із рабства маніпуляції до Божого провідництва

Під вінець сьогоднішнього дня розумію, що не дарма прожила останні 24 години, тижні та місяці цього року. Цей день дав мені можливість зрозуміти важливість триматися за власні вартісні орієнтири та цінності, сформовані на біблійних принципах, які впродовж років ретельно прививали у сім"ї, в церкві, під час читання Біблії та на особистій молитві.

Сьогодні йдеться про Боже управління та нездорову маніпуляцію.

Люди, які нас оточують, дуже часто мають цінний досвід, мудрість та знання, які варто вчитися приймати та якими варто ділитися. Але все більше розумію, що часом краще пропустити одну мудру пораду та прийти до неї шляхом пізнання та співставлення пізніше, ніж обвішатись лейбами чужих думок і вражень і втратити свою ідентичність. А саме остання є важливою до пізнання свого справжнього життєвого покликання.

Спілкування і перебування із іншими людьми впродовж років насичувало мене важливими речами та допомагало мати успіх у багатьох не менш важливих справах. Мудре керівництво духовних наставників свого часу допомагало побороти життєві труднощі та отримати позитивний образ світу. Передовсім, напевно, тому, що у моїх дружніх і партнерських відносинах насправді переважна більшість - це успішні, талановиті, цікаві та хороші люди. Проте, коли ось цього насичення іншими людьми-лідерами у житті стає більше, ніж приватної тиші, починаються проблеми. Бо саме у цій тиші ти розважаєш та віч-на-віч зустрічаєшся з Богом. А якщо цієї важливої опції тиші немає - ти(себто я - говорю передовсім про себе зараз) втрачаєш важливі для життя орієнтири та занепадаєш, як особистість.

Нещодавно під впливом ось такої я назвала "маніпуляції натовпом", я зійшла з того плану, який був заздалегідь розроблений для втілення та забезпечення необхідної гармонії в моєму житті. Зокрема через хиткий душевний стан, який настав внаслідок того, що піддалася страху та зовнішній маніпуляції, не забезпечила собі важливу поїздку до Ізраїлю, під час якої планувала перебувати в спокої та слухати Бога, відмінила дві важливі для мене зустрічі та, напевно, загубила деякі менші(або й більші - не знаю), непомітні на перший погляд справи, які мали б прийти як наслідок подій, в які вкладала бюджет та які ретельно готувала. І тепер, нажаль, розхитані сфери життя потребують реконструкції.

Думаю, у кожної людини у різні періоди трапляються ситуації, коли замість вистеленої заздалегідь дороги починаємо брести якимось невідомими курганами. І завжди можна знайти об'єктивні чи більш-менш об'єктивні причини чому так сталося. Але на жаль, це не зовсім ті шляхи, якими б хотів вести нас Бог. І у цих курганах можемо втратити Його захист, мир і благословіння. Маємо щастя, що через Його силу і благодать завжди можемо ці шляхи направити.

Коротко видимі для мене наслідки, які настають, коли людина піддається маніпуляції інших, замість триматися персональних для неї орієнтирів:

- втрата напрямку руху Зазвичай людина, яка живе в Бозі має здатність мудро планувати події, дивитись наперед, передбачати події та наслідки та відповідна має мир у плануванні

- різного роду страхи Завтра видається суворим та загрозливим, а справи нетривкими та ризикованими

- оціночні судження Людина, яка не розуміє своєї дороги і призначення засуджує та звинувачує інших у своїх невдачах

- відсутність здорової довіри Особу гризуть підозри до людей, які не несуть своїми вчинками жодної загрози

- слабке здоров'я, викликане психосоматикою Організм не може перебувати одночасно у гармонії та психічному напруженні

- проблеми в комунікації Передовсім це відсутність здатності сказати "ні" у відповідний для того час та піти на здоровий діалог, коли перемовини мають значення

- нездатність любити інших Там, де маніпуляція - немає місця любові. Відповідно, якщо тобою маніпулюють, ти з часом, починаєш маніпулювати іншими

- невміння розуміти та виражати свої почуття Що знову ж таки, призводить до комунікативних труднощів

Це, напевно, не весь перелік, яле основне, що мені захотілося відмітити.

Думаю, вийти з усіх цих курганів наможливо виплисти людині, без молитви та роздумів у пошуках здорових ціннісних орієнтирів.

З іншого боку, переконана, що людина, яка свідомо та відважно долає ці всі наслідки, які є, до слова, і наслідками гріха та дорогою до смерті(духовної та фізичної), отримує благодаті вже тут на землі та чесноти, з якими сміливо пошурує в вічність.

Останнім часом багато чую проповідей про те, що людині варто менше дбати про дотримання закону і виконання правил, скільки входити в благословіння Христа та насолоджуватись Його силою і світлом. З основним меседжем згодна. Але при цьому дуже хочеться не забувати біблійну насторогу, що "якщо праведник ледь спасеться, то що буде із грішником?"

Хочемо бути щасливими - маємо жити праведно. Принаймні старатись. Пробачати, просити пробачення, визнавати помилки, триматись засад вірності та берегти ближніх. Бо хто як не ближні приходять до нас на допомогу, коли наші дороги геть вибиті.

Люблю час від часу повертатись до своїх старих публікацій у блозі і розважати. Маю відчуття, що ця також буде перечитана.