пʼятниця, 19 грудня 2008 р.

Жорж Безе. Кармен. Львівська опера

Дихання особистості людини. Недільний подарунок у адвент.

Чутлива Мікаела з усією можливою ніжністю опікується про солдата Хозе. Віддає йому душу і серце з дещо дитячими відданістю та вірністю. Носить листи від мами, стидається та плаче. Поруч - пристрасна і дика циганка Карменсіта, котра своєю темпераментністю та гарячістю захоплює серце зарученого та честолюбивого мундироносця.

Конфлікт потреб моєї душі. Циганка-Карменсіта – вогонь пристрасті, який підбурює до шалених вчинків і пригод. Вони надають життю кольору, якоїсь цікавої дикості та присмаку. Та Мікаеліта – прагнення стабільності, порядку, скромності, тихості та теплоти. Звичайно ж, гаряча любов-карма завжди привабливіша та цікавіша. У Проспера Маріме солдат, котрий обирає Карменсіту, разом із нею помирає. Шаленої пристрасті та надриву виявилось забагато. Я думаю,що це певно бракує Мікаелиної рівноваги. Але якраз коли разом – щира та глибока Мікаеліта та войовнича і гаряча Кармен – от тоді на яскравій протилежності – дуже гарно. От такою має бути душа – ніжноупертою та злісногарячою. От коли в одній людині і одного і іншого стільки, що аж сліпить – тоді, думаю, дуже гарно.

Немає коментарів: