Назустріч один одному долають зебру два пішоходи. Перший - юнак років двадцяти семи. У гаптованих джинсах порухує біцепсами крізь обтягнуті рукави футболки та помахує у ході борсеткою. Інший - молодший. Худорлявий, із випущеними широкими штанями, в чорній майці із написами "Емо" та довгуватим обвисшим на вухах волоссям. Вони - люди інших світів і різних переконань. "Подолаю зливи" - беззвучно, але певно говорить твердим поглядом старший та порухує повільно пластично складені груди. "Життя у ногу" - потріскують худорляві сімнадцятилітні реберця.
Вони - мешканці однієї епохи. Але соцікультурне дихання їх обвіяло різне. Яким був герой-лідер у останні 10 років? - Сильний (чи сильна) рівнозначно жінка чи чоловік, готові до переборювання труднощів і стримані до нарікан. Із яскраво вираженими сексуальними ознаками - чоловіки з великими біцепсами, жінки з високим бюстом четвертого розміру та підтягнутими довгими ногами. Еротично-войовнича культура. принцеса-воїн та хитрий супергерой. Десь так. Сьогодні, каже моя подруга Таіса, щоб пізнати ідеали грянучого покоління треба подивитись на підліткову субкультуру. Та розповідає про хлопців та дівчат із руху "Емо", котрі збираються докупи, пишуть вірші та обмінюються, хоч і дещо агресивними, але щирими і неприхованими емоціями. В період державного виживання занедбано емоційність. Тепер - виринає суспільний запит - потреба вираження бурхливих і яскравих почуттів, емоційних переживань. Не важливо - чоловік це чи жінка. Недарма таки чимало сучасних публіцистів все частіше спростовують думку, що чоловіки не плачуть і декларують дозвіл пускати сльози та вдаватись до гамору. Не знаю, але можливо тому деякі(не всі - деякі) представники сильної статі починають з розумінням ставитися до гомосексуалістів, хоч самі відмовляються від їхньої дороги. Приховані досі почуття тривожності та душевного наруження хочуть вивести перед очі і не маючи на це дозволу. Тому схиляються до схвалення згубної для продовження роду людського гейкультури. Але більше про це іншим разом. У найближчу десятилітку більш ніж ймовірно буде мода на емоції.
За бігом задля виживання було занедбано інтелект. Як латка для попередників сьогодні виринають думаючі автори. стає модно читати нововидані книги і навіть дискутувати про них за пивом. Прогнозую на кінець найближчої десятилітки бум на читання інтелектуальних книжок. Якщо - не стане якоїсь іншої мізкореволюції. Побачимо...
Ще штука - мода на екологічність. 10 років тому було незручно дома готувати - було просто ніколиза бігом часу та грошей. Тому масово скуповували (і не завжди дешево, до слова) напівфабрикати, доводили їх до кипіння та їсли разом із термодомішками та хімікатами. Тепер - прийшла пора із написом "Еко". Шлунки захотіли здорової їжі. За нею - якісно здорових меблів, шпалер, машин та навіть поліетиленових пакетів для сміття. У найближчі 10 літ - нас чекає зниження моди на агресивні пігулкові дієти та навіть часом відмова від осиних талій. Задля здоров'я - не за для форм чи нових вагових концепцій. (У Львові, до слова, вже зараз молоді дівчатка більш відважно розпускають округлі животики, а в продажі одяг, який у столиці продають із написом "великі розміри", на заході просто звичайний середній.) До 2020-го - здоров'я - понад усе.
До решти спробую приглянутись до найближчого церкви. В останні 10 років по Христа ішли переважно за тим, чого бракувало у терміново-напруженій гонці суспільства. Найбільш вбогі на гроші - за фінансовою підтримкою. У відповідь отримували забугрову матеріальну допомогу та прикривали нею дитячі шкірки. Забезпечені - за психологічною підтримкою та порадами в моменти трудового виснаження. Ще інші - задля визволення від родинних проблем - алкоголізму батьків-чоловіків, наркоманії та брутального насильства. Відповідно, більш пладно служили саме там, де у церкві люди мали змогу пустити сльозу та висказати наболіле. Через міцні душевні страждання пізнавали досконалю любов люблячого Бога.
В найближчу десятилітку, думаю, деяким служителям в церкви доведеться свою кваліфікацію дещо міняти. Варто готувати найважчу ниву, яку дуже непросто зорати - інтелект. Обабіч молитви думаю, доведеться зустрічатися із людьми, котрі будуть задавати питання, котрі піддаються далеко не до миттєвій відповіді. І ще, думаю, охоче слухатимуть про те, що і як робити, щоб виросли розумними діти. Виховання дітей - досить потужно занедбана у останню десятилітку суспільна ніша. Хоча, в церкві, звичайно діє Бог. І про всі його плани я можу ще далеко не знати і помилятись. І, звичайно, в Його мудрості і несподіванках смак життя...
(Сподіваюся, далі ще буде...)
Немає коментарів:
Дописати коментар