Просто КААЙФ!

Які діла Твої предивні!..

І за що себе так люблю!

Jong & Stasi Eldredge. Urzekającą

Wszyscy znamy to powiedzenie, że kobieta zakochana jest najpiękniejsza. To prawda. Sami mogliśmy się o tym przekonać. Gdy kobieta wie, że jest kochana głęboko, promienieje od wewnątrz. To promieniowanie wychodzi z serca, które otrzymało odpowiedź na swoje najgłębsze pytanie. "Czy jestem śliczna? Czy warto o mnie walzyć? Czy byłam i nadal będę kochana?" Gdy udzielona zostanie odpowiedź: Tak, odpręźony, spokojny duch spoczywa w sercu kobiety.

Думаю, як ніколи зараз гарна. Urzekającą. Саме така. Чарівна. Приваблива. Якась ця краса справді дивна і симпатична зсередини. Не так навіть походить від перуки, як від серця. Втішеного, тихого серця. Щодня від друзів отримую компліменти. Про те, що гарна, що симпатична і просто свіжа.
Це щастя! To szczęście! It's happiness! Это оно!! :)

Телефоносесія

Ліна Костенко. Берестечко

Не дуже люблю читати про війну. І навіть, здається, війні тісно у віршах. Потребую вічного щастя. І миру. У вихідні розмовляла з однією грамотною подругою. Вона пригадала, що Богдана Хмельницького сильно боялись білоруси і молдаван він дуже жорстоко вирізав. Про "любов" поляків до Богдана чую змалку. Національний терор руками українського героя. Подруга каже, що вже тривалий час думає, чому в історії жорстокі і мирні часи постійно чередуються. Ну чому після війни настає мир ясно, а от чому після затишку і миру приходить жорстокість і війна? Це тому, що люди втомлюються жити в мирі? Чи просто поки вони в кайфі вони не помічають, що в них під боком зріє якась гадюча штука? А воно потім визріло - і тобі маєш, як я торік з цим хлопцем, що підло вижер мене всю, знищив для власної гідності, роздер зсередини і перетворив в суцільний печений пухір, який не хоче піддаватися лікуванню та ще й в результаті посміявся - "Посміхайся", ніби я повна дурепа через те, що болісно реагую на плюгаве ставлення??? Ненавиджу. В історії так само. Жили собі жили - а тут тобі на. Зараз, як голка в оці зріє мусульманський світ. От-от вибухне. Росте, багатіє, годує своїх діячів. І от-от. Не хочу. Дуже такого не хочу. Не хочу навіть думати. Господи, врятуй нас від культової жорстокості. Хоч на пару сотень поколінь. Пліііз.
Я ж казала - не люблю читати про війну...

ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА. Старший боярин.

Сільське небо вночі гарне. Коли зелена трава і пахне землею чи котами чи коровою... Навіть уже не знаю чим. Вже надто давно не дихала сільським небом. Але дуже міцно його пам'ятаю. І зірки. І відчуття. І шум. Він якийсь справді коханнєчутливий чи почуттєвочуйний. Десь такий. Як ось цей Гордій в Осьмачки - бігають поросята, шумлять кури, а як приходить вечір і дивиться не небо - не виходить в народу думати про проблеми чи про гроші. Чи бізнес. Чи всякий там менеджмент і маркетинг із довгостроковим плануванням. Хоча в 1916-му в селі не знали, що таке маркетинг. Хм. Але і зараз це не в темі вечірнього сільського неба. Треба поїхати вже в село. Певно, прийшов такий час для серця. Цікаво, хрущі ще сплять? Чи вже сезон?

Ф. И. Достоевский. Преступление и наказание.

Все люди делятся на 2 разряда. На низший - тоесть так сказать на материал, служащий единственно для зарождения себе подобных. И на собственно людей, имеющих дар сказать новое слово. Первый разряд - господин настоящего, второй - будущего. Первый сохраняет мир, вторые двигают его и ведут к цели. Те и другие имеют одинаковое право существовать. И так здравствует вечная война. До Нового Ерусалима разумеется.

ІВАН ДЗЮБА. Микола Хвильовий: "Азіятський ренесанс" і "психологічна Європа"

"Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми" (М.Хвильовий)

Хвильовий ще в 20-му році казав, що ми потребуємо "психологічної Європи" - тобто поведінки, активної до розвитку, до інтелектуального зросту та відкритої до знань. Думаю, немало проблем є і в тіж самій Європі, але зі свідомою психологією - нам варто. Дивує, чи б пак дратує, коли зі співчуттям дивляться на інтелектуальну жінку. Престиж блоднинки (як психотипу) - жінці котлети - чоловікові праця. Їй не годиться - йому ніколи. От і живуть два невігласи. І ростять неприборкане дитя. Не оперуватиму дітьми. Але нам справді бракує Європи - але не калькованої, де такі ж тачки модні і каша з біодобавок, а психологічної, котра вабить до навчання. Не тільки на кафедрі - митники і бізнес, а й там, де є Ньютон, Байрон і доктор Фауст. І теж, до слова, дивує - чому коли говорять про шлях до Європи, у школах вводять курс "Євроінтеграції", замість того, щоб покращити якісно курс зарубіжної літератури чи додати, скажімо, західноєвропейське мистецтво. Як на мене, вчити розуміння прекрасного людину, коли вона вже вчиться в вузі - дещо пізнувато.

Щось надто довго мені роблять закордонний паспорт - неодмінно треба відвідати музей Міцкевича та подивитись італійську оперу.

Ліна Костенко. Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала.

Згадайте чарівну казку Андерсена "Снігова королева". Там все починається з того, що один дуже лютий чорт зробив дуже дивне дзеркало. "Це дзеркало, - цитую, - мало незвичайну властивість: все добре і прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне й погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим"... Тоді поплічники чорта полетіли на небо, ще й там хотіли порозважатися. Але дзеркало відбивало такі страхіття, робило такі гримаси, що аж випало з їхніх рук, брязнуло об землю й розбилося на мільйони скалок. ... ті скалочки літають по світу й досі, і люди з такими скалочками в очах бачать зовсім не ту Україну. Але все це реверберації старих імперських дзеркал з облізлою вже амальгамою. ...

На щастя, дедалі більше людей не хочуть, щоб такі скалочки потрапляли їм в очі і в серце...
Тільки не треба чекати, щоб хтось вам зробив ваше власне індивідуальне дзеркало і вмонтував його в систему суцільних дзеркал. Кожен має зробити це сам. (Л. Костенко).

Я теж, здається, трохи часу про щось подібне думала, але ніяк не могла внести це в словесні рамки. Хай в моїй історії життя дзеркало тримають ангели. Я їх покличу, розкажу, що мені подобається в собі, людях, ситуаціях життя і місці під сонцем. І ми разом будемо дивитися. І певно було б непогано відправити їх в турне до раю, щоб дзеркало лопло від переповнення прекрасним і засипало усім очі.
Я це люблю!