«Кава з кардамоном» або що може статися найгіршого, якщо держава не відділена від церкви

Українські та польські сценаристи спільно зробили серіал «Кава з кардамоном», де розповідають про атмосферу Львова ХІХ століття, де гладачеві дозволяють прожити драматичну історію забороненого кохання юної доньки священника та вдвічі старшого польського шляхтича. Серед ідей – засудження моделі, коли держава і церква є одним, і цінності людей базуються на християнських.

Практично – якщо ти займаєш впливові посади в суспільстві, маєш дбати про власний авторитет, бути добрим сім’янином, відповідати суспільним запитам. Це устрій, де церква диктує правила, і усі мають їм підкорятися.

Група українсько-польських авторів показують таку модель як перешкоду, незручність, обтяження. А після перегляду стрічки глядач має видихнути і сказати: «Хух, добре що тепер можемо робити що хотіти і ніяка церква нам не вказує». Або у випадку пересічного поляка: «Скільки ж то натерпілися наші предки від цих церковних забобонів, понабиралися, досі від того страждаємо».

Якщо ви захочете подивитися серіал, а він, в принципі, цікавий – бо можна спостерігати за пригодами двох закоханих людей, захоплюватися вишуканими манерами та одягом, а ще – дізнатися про події 1848 року, коли в Європі вирували події, які потім отримали назву «Весна народів». Тоді у багатьох європейських країнах відбувалися різного роду соціальні зрушення, революції, повстання.

Однак, повертаючись до проблеми єдності держави та церкви, в стрічці не показано позитивних прикладів, коли цінності і суспільні норми робили людей щасливими. Хоч, ймовірно, були і такі люди.

Давайте розберемося, чи може суспільство стати кращим, якщо воно слухається церкви? Та чи сприяє це розвитку і святості людей?

Перше, що беззаперечно отримають люди, які живуть, хоч і «примусово» в родині – це присутність мами і тата, які виховують дітей. Добре чи зле, але діти отримують від двох батьків. Вони бачать поганого чоловіка та доброго чоловіка батька, а також погану жінку і добру жінку матір. Бо і чоловіки і жінки мають як добрі, так і кепські риси. І потім така дитина має здатність розуміти та обирати свій шлях – як найкращий, так і найгірший. Якщо для досягнення амбітних цілей у політичній діяльності, суспільних впливів необхідна, принаймні з перспективи інших, міцна родина, то люди намагаються дотримуватися правил.

Друга важлива річ – авторитет церковних та просімейних цінностей, це про спадковість поколінь. Успіхи та надбання батьків – це багатство дітей. А це і про здатність піклуватися про землю своїх предків, і про відповідальність за наступні покоління, і про необхідність передання дітям віри та надбань, про тяглість поколінь.

Це важко, але можливо.

І про любов. Вона насправді існує. Чи можливо кохати та бути щасливим у державі, яка є одним з церквою, реєструючи свій шлюб під час вінчання в церкві, дотримуючись принципів, які диктує «жорстока» мораль? – можливо. 

Просто, треба знайти однодумця. В іншому випадку шлюб приречений на поразку. Як і тоді, коли принципів і цінностей немає, один шлюб щасливий, а інший нещасний.

Стрічку рекомендую. Хто бачив, діліться враженнями про «Каву» (яка, між іншим, також, одним на добро, а іншим шкодить).