Сьогодні не знаю детально ситуації в Польщі, але якщо говорити про Україну, то лобіювання та PR – це вже геть інакше, як було у ті роки життя без мобілок, інтернету, а часом і принтерів в редакціях. Нині кожен – від ведучого, політика та керівника бізнесу до дворового продавця трави для ховрашків хоче мати свого, і то бажано не одного, піарника і власну рекламну кампанію.
«Оголошення про роботу: журналіст в PR-службу»
Тепер, якщо людина хоче найняти на роботу піарника, пише: шукаю журналіста. Сам не усвідомлюючи, що якщо він візьме до себе журналіста, то це означає, що той, згідно професії має казати про нього як добро, так і критику. Звичайно, якщо цей журналіст був вихований на хрестоматійних історіях про президентів та зірок, які готували історії та плани діяльності, щоб сподобатись журналістам, запитували після прес-конференцій людей: «А ви не в курсі, я сподобався журналістам, які мене слухали? Я їх переконав?»
Так от. А може ці люди і не помиляються, відчитуючи власні потреби, коли пишуть: «Потрібен журналіст». Просто їм страшно визнати, що дійсно, він потребує саме такого спеціаліста. Або, може, то випадково так стається – коли сама доля йому про це говорить?
Людина, яка буде дивитися критично, насправді дуже корисна. Бо за критикою, якщо вона конструктивна, пролягає шлях до розвитку. Тому той, хто наважується брати журналіста та не боїться, що часом доведеться до нього прислухатися, може виграти.
«На правах реклами»?
Не знаю, чи корисно буде це для самого журналіста. Бо все-таки краще для професійної цілісності розділяти: тут журналістика, а тут на правах реклами, промо-, просування, лобіювання. Наприклад, я продаю траву для ховрашків – це моя трава, мій бізнес, тому я його інтереси лобіюю. І всі чітко розуміють, що очевидно трава непогана, можна вірити цим перевагам про користь для здоров’я ховрашків. Але. Перш як годувати тим власного ховрашка, варто провести дослідження. Але ховрашкам своє місце – а іншій діяльності своє – і тут у чоловічини власного бізнесу немає, ні трави, ні ховрашків – відтак, слухаємо його детальну аналітику, без плашки «реклама».
Звичайно, бажано, щоб цих «ховрашків» з травою не розвелося забагато і щоб не позжирали харизму журналістської професії.
Навіщо потрібна місія в бізнесі?
І ще одне: про місію в бізнесі. Де дійсно не заплямує обличчя ні журналіст, ні піарник – у просуванні місії. Якщо бізнес створений не виключно задля заробляння грошей, але для більш шляхетної мети, його власник не буде боятися критики. Бо лобіст буде говорити про цінність місії, про швидкість досягнення, про результати. Наприклад, він хоче, щоб люди були здоровими та не курили, тому пропагує зустрічі з наркологами та продає засоби, які дійсно допомагають кинути палити, або він розвиває деревообробну галузь в селі, тому висаджує дерева, доглядає за насадженнями, дбає про кисень, возить мешканців села в екоподорожі та вчить весь регіон берегти дрова, замінюючи дерево брикетами зі стружки, пропагує народжуваність, тому відкрив курси для породіль про сімейні і фізично підготовлені пологи. Є місія, є бізнес. І довершенням місії власник горить більше, як кількістю грошей у кишені чи рахунками.
Пропагуючи місію будь-хто заохочує інших до зміни мислення та способу життя, творить добро. За алгоритмом спочатку народжується місія, а потім – бізнес. Людина мріє змінити світ, країну, місто, ситуацію у певній соціальній групі і шукає шляхи: а як? Коли віднаходить – створює свій бізнес. А не навпаки – коли прибіг рекламник на готовий бізнес, придумав і приліпив до нього «місію».
Місія здатна запалювати самого власника бізнесу. Тому, коли буде йтися про недоліки, про які скаже будь-який журналіст, та з якими погодиться будь-який лобіст, цей власник бізнесу буде дивитися на це як на сфери розвитку. Для нього це власні показники якості та можливості, про які не страшно розказати навіть конкурентам. Адже в нього є вища мета: місія бізнесу, який є такий, який є, зі своїми викликами та завданнями. (Під словом «бізнесу» читати і про політичну та урядову діяльність і про власне бізнес, як сфера послуг, виробництво чи видобування).
PR проти журналістики чи журналістика проти PR – це конфлікт, якого уже не уникнути і процес, який не відмотати назад. Ми живемо там, де живемо. Але можемо вибирати, як жити з цими ресурсами та обмеженнями у майбутньому.
Про себе: мене важко змінити, сформований без ховрашка, навіть якщо його заводить, вже не готовий посвятитись йому вповні. Я, хочу того чи ні, перш ніж придбати для ховрашка, перевіряю траву, чи не набризкали на неї чогось шкідливого. І роблю це вкрай ретельно :)
Немає коментарів:
Дописати коментар