Бути хорошим лікарем, вчителем, журналістом, юристом, науковцем - це досягнення. Ясна річ, людина живе в реаліяк країни, в неї є перешкоди, багато речей, через які хочеться все плюнути і кинути. Але розвиватись в своєму персональному покликанні - це благодать і дуже великий дар.
Не хочу казати, що ті, хто біжить на вибори - то невдахи, які не змогли реалізуватись в справі свого життя. Але, нажаль, може бути і так. Скажу лише, що той, хто рветься - має подумати: а наскільки для мене реально важливе моє персональне покликання, якої користі я можу принести, реалізовуючи не віртуальне управління якимось гуртом людей, а індивідуальну справу. Отримуючи про це більше знань, вивчаючи інновації, черпаючи новий досвід, пізнаючи і діючи. Це насправді непросте питання.
Бо індивідуальне покликання - це те, що ніхто не зробить так, як би міг зробити ти, оригінальний. От в чому питання. Як той талант розвинути, щоб він приніс плоди.
Ясно, що не існує єдино правильної моделі і не все під копірку. Я б, наприклад, писати і приймати закони доручила на 70% юристам. Якщо говорити про парламент. Бо для них це природно. Вони тих законів вчаться, з ними працюють, ними оперують в роботі адвокатській, правозахисній діяльності, слідчій і так далі. Для них це природно писати нові, як для журналіста, який знімає новину на відео, написати статтю чи блог, або навіть листи до урядовців, звернення до народу - це та ж харизма, тільки інакше інтерпретована. До юристів в парламент ще по кілька фахівців за напрямками, бо вони розуміють запити і потреби сфер. Ну і в принципі все.
Але не займатись персональною справою, а зраджувати це персональне заради ефимерного - безглуздя. Ось чому я дратуюсь, коли депутати Верховної ради раптом ідуть на вибори на місцях. Це означає, що на 99,9% вони не йшли до Ради за покликанням, а просто аби десь. Це не було їхньою пасією. А навіщо тоді, нещасна людино? Колись у мене був друг і він був лікарем. А потім пожалкував, що мало заробляє і пішов торгувати якимись таблетками - тобто ходити до колег пропонувати їм, щоб приписували його пігулки людям. Бо так більше грошей. Клас, гроші важливо. Але минув час, і сьогодні хороший лікар з його спеціалізацією може у приватному секторі у рази більше заробляти, як рекламіст пігулок, сьогодні навіть у сусідній Польщі можна здати екзамен і працювати на гарній позиції лікарів. Тому в принципі, бути гарним лікарем - це вже і вигідно.
Часи змінюються. Але якщо і ні. Якщо так і буде непросто в царині твоєї професії, але ти будеш щасливий, бо ти кращий серед людей. Хіба це не гарно. Тому кожен має вибір - бути пристосуванцем чи точити свій діамант, який з якого боку не поверни - гарний.
Ну і що ще - думай, кого обираєш. Світ змінює не той, хто контролює, а той, хто плідний і створює. Йому належить реальна влада.
Немає коментарів:
Дописати коментар