Радісний Адвент – наш привілей

Про радість можна почути багато – що людина може прийняти рішення радіти, може зробити вибір, навіть може попросити Святого Духа, щоб дав дар радості – бо це Його справа. 

Це так. Але досконалу радість, справжню, непідробну, неможливо штучно створити. Вона приходить, як наслідок.

Радість в Дусі Святому, я так думаю, це коли людина живе згідно Божої волі на своє життя, отримує Його управління і мудрість, просить Бога про ведення у свідомості, що сама немічна, але Він є сильним. Така радість менше залежить від обставин, а більше натуральна. Бо людина радіє, що Творець її веде, чинить чудеса в її житті, реально присутній. Наприклад, коли людина радіє, що може пробачати іншого, бо Бог дає таку благодать, може чинити добро, бо природно того хоче, відчуває сильну руку, яка направляє.

Я дуже люблю час Адвенту. Бо це нагода щоранку розважати над чудом народження Любові, яка прийшла у світ і готова була віддати своє життя за тебе. Для мене це час радіти любові Христа і всемогутності Бога. Часто зустрічаю людей, які кажуть, що більше про таємницю Христа, Його любові до людини роздумують у час Великодня, бо тоді є період, щоб звернутися до мук і страждань Спасителя. Але для мене саме Адвент є цим часом любові. Яка жива, постійно присутня. Вона є, з нами.

Адвент надає сенсу кожному життю. Незалежно від того, як воно проходить, де, в яких умовах, яка людина ним володіє. Бо коли зароджується життя в лоні матері – воно глибоке і прекрасне. Воно чисте. Але воно вже має велике призначення, покликання. Коли народився Христос, його життя, у лоні матері було часом, коли вже у історію дитини було вписане покликання. Коли будь-яка маленька дитина, за биттям серця якої слідкують ще прилади крізь людський живіт, чекає на своє народження у світ, вона має в собі глибину покликання, характер, свою життєву силу. Далі у історії цієї дитини будуть вибори, шляхи, якими вона ступатиме, десь помазані у Божій благодаті, десь місця вибору – чи йти тим шляхом, який був вписаний в покликання у лоні матері. Але те, що цей малюк має – це справді неймовірне.

Я переконана, що у час Адвенту ми маємо особливу благодать для того, щоб розпізнавати свої шляхи. Щоб робити вибори, які зроблять наше життя відповіддю на покликання, яке дав нам Бог. На те, щоб приймати помазання Святого Духа для реалізації своїх надприродних завдань, які, часом, вищі нашого розуму. Коли ми в руках Бога стаємо зброєю, матеріалом, через які Він чинить свої великі справи, глибину і потужність яких осягнемо лише у вічності.

Радість Адвенту – у молитві, яка дивиться на Творця, у ходженні в Дусі Святому, у свідомості, що Бог є дуже близько.