Бог покликував у пророки за власною волею, незалежно від особистих заслуг
людини. Пророки були різного віку й соціального становища. Ісая був
аристократом, Єремія та Єзекиїл – священиками, Самуїл – левітом, Амос –
пастухом. Кожен пророк був певний свого покликання; обдарування-харизми
надавали йому сміливості авторитетно говорити про Бога, який часто чудами
подтверджував його послаництво. Однак харизми не належали до постійних
обдарувань у пророків; вони діставали їх тільки тоді, коли промовляли в імені
Бога… Від VIII ст. з’являються вже великі пророки-письменники.
(З коментаря І. Хоменка вид. отців Василіан 2008)
1Сам. 10.1 Помазання Самуїлом Саула
Тоді Самуїл узяв посудину з олією й вилив Саулові на голову, потім
поцілував його й промовив: «Оцим Господь тебе помазав у князі над Ізраілем,
своїм народом! Прав, отже, над Господнім народом і визволь його з рук ворогів
його навколо. Ось тобі знак, що Господь тебе помазав князем над своїм наслідцям.»
1Сам. 10.5-6
Потім прийдеш на (Гівеа), горбок Божий, де живуть філістимляни, і як будеш
увіходити в те місто, зустрінеш там гурток пророків, що сходитимуть із узвишшя,
і перед ними гарфа, бубон, сопілка й гусла; пророкуватимуть саме в захваті. Тоді
зійде на тебе дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними, і перетворишся в
іншого чоловіка. І як ці знаки здійсняться на тобі, чини, як тобі вийде на
руку, бо Бог із тобою.
Немає коментарів:
Дописати коментар