Цю історію приємно розповісти. Неподалік мого будинку одна з двох у місті ковзанка. При чому для мене – перша, бо та, котра друга – більше передбачена для
тренувань хокеїстів і любителів туди впускають лише у визначені години. На
ковзанці біля хати катаюсь два-три рази на тиждень уже більше як місяць.
В дитинстві, коли ми ганяли на ковзанах в дворі, ми мріяли про ковзанку,
схожу на ті, які показують по телевізору. Тепер – мрія здійснилась. І для мене
це маленьке чудо. Ковзанка якраз там, де у мого тата був цех в якому він
пропрацював більше ніж 20 років. Навіть мій перший запис в трудовій книжці
робився в тому цеху J
Це маленьке чудо приємне у своїй простоті. Бо люди, які приходять на
ковзанку, багато усміхаються, жартують та солідарні. На ковзанку приходять, щоб
побути з друзями, відпочити з дітьми, деякі влаштовують на льоду романтичні
побачення, а деякі, як я, просто приходять, щоб зробити зарядку та відпочити.
Найстарших відвідувачів тут немає, бо навіть ковзанярі з досвідом почувають
себе юними на щасливими.
Ну а я за час прогулянок на ковзанці підживила імунітет, підкачала ноги та
подбала про хребет. Моя спина завдяки ковзанці почуває себе відмінно – тепер я
не втомлююсь, навіть коли багато ходжу пішки, у мене стали світлі думки, бо
шийна частина хребта не має важкості, яку раніше доводилось відчувати під
кінець дня. На ковзанці звучить приємна музика і кожне заняття залишає відчуття
свята.
Ковзанка – це круто.
Немає коментарів:
Дописати коментар