На цьому тижні робила маленьке опитування серед своїх друзів та знайомих
про те, чи мають духовних наставників і чи воліли б їх мати. Чула трохи
голосів, як люди поповнюють потребу в наставництві або про те, як у інший
спосіб вирішують життєві питання та приймають рішення. Захотілося і собі
написати, як би відповіла на подібного роду питання.
На початку скажу, що духовного наставника маю. Звернулася по таке
керівництво, коли почала по-новому відкривати роль ієрархії церкви. Через різні
життєві ситуації Бог показував, що виливає благодать через пасторів церкви і що
дає особливе помазання для своїх людей на тих позиціях, на які ставить.
Передовсім тому, що священик в церкві має місію пророчу і царську, яка
приготована, щоб розділяти з народом.
Часто кажуть, що по духовне наставництво люди приходять у перші дні свого
навернення у ситуації, коли мають багато зранень і заплутані історії, коли не
знають вчення церкви і потребують мудрої поради.
Коли я прийшла до того, що хотіла б мати духовного наставника, я вже була
до 10-ти років в церкві, найбільш болісні речі, які Бог зціляє, вже зцілив,
принаймні, мені так здавалось. Та й запитань якихось гострих не мала. Але мені
просто хотілось під покров церкви. Я одного дня відкрила, що Бог має особливу
благодать для своїх дітей і готовий виливати її через пастирів. Бо на то їх
поставив.
Тоді я помолилась, підійшла до священика і попросила про духовне
наставництво. Ми мали пару розмов, я почула пару порад, духовний наставник мене
благословив і розійшлися. Священик, до якого я підходила, поїхав у інше місто,
а я продовжувала займатися своїми справами. В принципі, не шукала нових якихось
порад чи рішень. Просто собі жила.
Але через пару років потрапила у життєву ситуацію, яка виявилась
випробуванням усього мого свідомого духовного життя. Коли я не знала, як діяти,
як реагувати на обставини, а переживала кризу. Саме в цей час я згадувала
поради, які давав мені духовний наставник, молилася, бачила, наскільки
пророчими були деякі справи, про які ми говорили і наскільки важливо для мене
було знати, що я є не одна, а що у мене є щит у вигляді церкви, в якій я живу і
частиною якої є.
Для мене священицьке служіння через такий досвід відкрилося по-новому і
мені захотілося більше душею пізнавати те вчення Церкви, яке ми маємо.
Часом чую думки про те, що людина не потребує духовного наставника, бо її
наставляє Бог. Але я думаю, що хто така я, людина, щоб бути певною, що все, що
я роблю, то те, чого хоче Бог, або що всі мої переконання правильні. Принаймні,
провіявши через сито(благодать) духовного наставництва можу вірити, що в цьому
є Бог і як навіть я роблю щось не так, то роблю хоч щось, щоб робити це краще.
Кожного разу коли йду до сповіді і по пораду до священика, або просто щоб
порозмовляти, прошу Бога, щоб виливав на це свою благодать. Думаю, це приносить
користь.
Духовний наставник – це особа, яка довше часу в вірі і просто спільне
перебування – це вже можливість ділитися благодаттю.
Словом, я агітую за духовне наставництво і за те, щоб таким чином ми
вклонялися пасторам і тій благодаті, яку маємо через них. Бо навіть Папа має
постійного сповідника. Він так само усвідомлює свою потребу в наставництві.
В опитуванні був пункт «хто для тебе священик?» - я не сприймаю священика,
як батька, бо маю земного батька, я не на стільки в товариських відносинах зі
священиками, щоб вони були мені друзями, бо в моїй родині не було такого
досвіду тісного спілкування з духовенством і це не прийшло до мене з дитинства,
як буває. Але для мене священик, це представник церкви і тієї її частини,
звідки особливо виливається благодать Бога. Через відкриття пошани до
священиків відкриваю любов Бога. І дуже часто запитую себе – чи належно я
ставлюся до церковних авторитетів і до вчення церкви.
Ще, до слова, в Біблії є приклади, коли в народі були пророки. Священики –
ті люди, які більше приділяють часу на молитву, власне, є людьми, які виконують
місію пророчу.
Чула думку, що будь-хто може бути наставником, наприклад, жінка чи чоловік.
Не знаю, але думаю, що який з жінки пастир. Хіба, може, вона так переживає
таїнство подружжя, що отримує особливе помазання до наставництва. Але жінка чи
чоловік і сила помазання церкви – це зовсім інша вага, мені здається. Бо Ісус
не був добрим чоловіком в родині, але добрим пастирем, який вів народ – те, що
роблять священики.
Це те, що хотіла сказати
Посилання на опитування на сторінці Католицького Медіа-Центру.
Немає коментарів:
Дописати коментар