За месяц до атаки

Погортала дещо несуботнє чтиво. Просто знаю, що треба. Так от. Вести:Репортер за 8-14 листопада 2013 року. Головна тема випуску «За месяц до атаки». Тобто, прогнози, що буде з Україною після підписання угоди про асоціацію.

Янукович доживе до осінніх виборів 2014-го і далі провалиться, бо не матиме підтримки, українці розчаруються наслідками угоди і підуть до Москви просити про допомогу і підтримку, а Москва забере з руками і ногами, життя прикордонного села між Україною і Росією і труднощі з поставками контрабанди для забезпечення життя селян, подорож українців на Марс і подорож журналіста у шахту. На закуску – про життя театру без Ступки.

Все це у номері ЗА МАСЯЦ ДО АТАКИ.

У перші дні Майдану я чула, не скажу з чиїх вуст, версію про те, що акція у Києві – комерційний проект Кремля. Я  переважно не пишу і намагаюсь не говорити про те, в чому не розбираюся.

Але є одне «але»: і в цьому «Вести:Репортерові», який я не прочитала в листопаді, і сьогодні на більшості титульних сторінках я читаю слово ВІЙНА. Війна між, війна за, війна проти, різновиди війни. А я хочу читати МИР. Мир для, мир заради, мир  - бо просто мир.

Я два тижні чи більше не читаю френд-стрічку ВКонтакте. Попри більш-менш дружнє наповнення моїх френдів там, найважчі новини впродовж останніх місяців я дізнавалася з ВКонтакте. Але зараз не читаю. І почуваю себе значно краще. Не тому, що мені байдуже. А тому, що війна, як і мир – це заразливо. 

У мене особисто трохи викликає напруження накручена радість чи ненатуральний веселий настрій. Радість хай буде в момент доцільності. Але є така  річ, як натуральний мир. Він просто або є або його немає. Його не роздуєш. Так от я хочу, щоб навколо мене був мир. І щоб це було заразливо.   

PS. Я сьогодні відмінила деякі важливі для мене справи, бо маю неприємний мігрень. Сподіваюсь, минеться чи може завтра буде дощик. Тішуся, що я людина.