Церква в умовах інформаційної війни

Cьогодні в "Обозреватєлі" були двоє православних мужів - глава Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП протоіерей Георгій (Коваленко), та глава Інформаційно-видавничого управління УПЦ КП Євстратій(Зоря). 

Повний більш ніж годиною тривалості запис дивіться тут: 

http://conf.obozrevatel.com/conference/38957-georgij-kovalenko-evstratij-zorya.htm

А я просто зацитую кілька цікавих і корисних не лише журналістам думок, з якими предстоятелі прийшли на зустріч із пресою.  

Георгій Коваленко:

«Мені здається, що подолати інформаційну війну неможливо. Можливо жити в умовах і інформаційної війни і інформаційного суспільства.

Тобто ми маємо навчитися жити в новому світі. Тобто де інформацією чи подією може бути те, що не відбувається, і навпаки, те що відбувається може бути непоміченим засобами масової інформації. Таким чином, не сприйматися суспільством чи взагалі вважатися неіснуючим. Тому я думаю, що всі ми люди розумні і тому маємо навчитися жити в нових умовах.

Ми маємо жити в реальному світі, а не в віртуальному.

А для того, щоб це відбулося, треба все ж таки навчитися розрізняти інформаційні вкидання від реальної інформації.  І навчитися користуватися інформацією з різних джерел. І було б добре, щоб ці джерела були власними. От наприклад, коли щось відбувається чи то в Донецьку, чи то в Криму, чи то в Луганську, я перш за все телефоную своїм колегам, керівникам єпархіальних інформаційних відділів і питаю. Більш того, коли треба прокоментувати щось, що відбувається в тому чи іншому регіоні України, я надаю слово людям з регіонів так само сподіваючись, що вони будуть мене питати, що відбувається в Києві. А не намагатися зробити картинку, зробити уяву іноді користуючись дуже неперевіреними джерелами інформації. Тому я думаю, що все всі зрозуміли, що є інформаційна війна. Думаю, що вже всі зрозуміли, що є певні виклики інформаційного суспільства. І я думаю, що тепер все ж таки більшість людей має не просто дивитися той чи інший канал, обираючи те, що йому ближче, а все ж таки навчитися жити в реальному, а не віртуальному світі».

Евстратій (Зоря)

«Згідно Біблійних принципів є об’єктивна правда і є об’єктивна неправда. Сам Бог говорить, що Він є істина. У цьому постмодерністському світі дуже модно вважати, що істини нема, або істин багато. Але насправді істина є і тому треба вміти відрізняти правду від неправди.

Неправда потребує постійного підживлення, постійного підпирання. Вони постійно повторюється через різні джерела для того, щоби триматися цілісності і щоби картинка виглядала вірною. Але коли ми говоримо про правду, то правду достатньо свідчити. І її не треба підпирати, її не треба постійно повторювати, бо вона сама впливає на людину і людина усвідомлює, що це правда.

Очевидно, що треба дуже критично ставитися до того потоку інформації, який іде.

А взагалі-то особливо в цей час, треба вміти виключатися з цього потоку, відсторонюватися від цієї маси інформації, яка з одного боку так, вона є важливою, вона турбує, вона хвилює, але з іншого боку, окрім цього віртуального є ще світ реальний – є рідні, близькі, є родичі, знайомі, є ті, з ким живеш поруч, з ким працюєш, з ким маєш безпосередні життєві відносини і це потрібно більше підтримувати.

Потрібно більше спілкуватися і менше набиратися оцієї негативної інформації. І дуже допомагає у боротьбі по суті із тими депресивними станами, із станом зневіри, який може виникати від цього всього потоку негативної інформації – це спілкування з Богом, це молитва.

Ми, як християни маємо пам’ятати, щоб і в радості і горі звертатися до Бога і користі від цього значно більше і нам, і тим, за кого ми молимося, ніж просто від того, що ми будемо споглядати чи переживати щодо тієї інформації, яка надходить.

А тим, хто продукує інформацію треба нагадати, що як Біблія каже: за всяке пусте слово будете нести покарання. «Від слів своїх виправдаєтесь і від слів своїх осудитеся». І тому нехай ніхто не думає, що можна безборонно говорити неправду, брехати, залякувати людей, намагатися ними маніпулювати, на них впливати. І що все це залишиться без наслідків.

Так, можливо, людський закон за це і не покарає, але те, що є Бог і те, що він все бачить, і знає. І знає, що є правда, а що є неправда, і що за неправду кожен дасть відповідь перед Богом. Якщо не розкається і не припинить цього зла – бо це є очевидне зло, бо диявол є неправдою і отець неправди. І очевидно, що той, хто розповсюджує неправду і при чому свідомо це робить – він є слуга диявола. Насправді розповсюдження брехні і отруєння цією брехнею людей – це теж є служіння сатані і такі люди – це насправді на моє глибоке переконання, це теж є сатаністи».