Ви знаєте, що я зараз без роботи і тому сплю довго. Так от, мені приснилось, що
я сижу на вулиці на якійсь лавці, а поруч мене мужики, які щось розказують. І я
розумію, що це мої родичі. Але вони мене ніби напрягають, бо попереду за кілька
метрів стоїть інша зграя мужиків. Цих я ніби й знаю, але не знаю хто. І ця
зграя, що попереду, намагається мене чомусь навчити.
Але говорять вони польською мовою і не дуже голосно, тому ті мужики, що родичі
трохи перешкоджають. І я цим родичам кажу: "Тихо! Не заважайте!" Коли
прислуховуюсь до цих мужиків, що польською мовою, розумію, що вони намагаються
мене переконати, що нема чого мені хотіти заміж. І що треба довіритись Богові і
не витрачати своє життя і час на мрії вийти заміж і що треба припинити полювати
на нежонатих мужиків, бо вони не планують женитись. І я вже ніби починаю їм
вірити...
Але тут до мене приходить третя зграя мужиків. І один з них - такий, пам'ятаю,
що малий, нечесаний і білявий. І ніби я його знаю, але теж не знаю хто. І цей
малий каже: "Ну їх в баню - не слухай ти цей зброд. Ти жінка і покликана
вийти заміж. Ти нам завжди подобалась". І біля цього білого ще якась тусня
і вони кажуть, що так, так. І тоді я придивляюсь і розумію, що ця третя тусня
найбільша.
Прокинулась після такого сну в шоці. Думала над ним, а потім питаю себе:
"А де ж були (вибачте на слові) - баби?" А бабів у мене, виявляється,
навіть у снах немає. Встала, хотіла розказати цю історію сусідці Ксюшечці у
іншій кімнаті, бо вона вчора хворіла і всю ніч ходила пити чай і сильно
кашляла, тому мала бути в ліжку. Приходжу в кімнату Ксюшечки - а її немає. Не
знаю, де поділась моя Ксюшечка. Але я йду поповнювати карточку на телефоні і
дзвонити потенційним роботодавцям. Бо я вже місяць без роботи, а на життя
залишилось 200 гривень. І ще трошки є в Вінниці в мами, але немає кому
привезти.
Не знаю, чому це все пишу, але мужики, це сила, таварісчі!
Немає коментарів:
Дописати коментар