Поки збирала іграшки для дітей, почула історію польської дівчини Анни. Вона виросла у багатодітній, але цілком забезпеченій родині, а коли стала дорослою, має хорошу високооплачувану працю у гарній компанії, проте щиро віддає на благодійність.
Якось її запитали: «Побутує думка, що голодним і бідним зазвичай допомагають люди, які виросли у бідних сім’ях, пережили потрясіння чи бояться скрути. Звідки в тебе, такої гарної, успішної та завжди забезпеченої молодої людини така міцна тяга до благородних вчинків?»
На що Анна розповіла: «В дитинстві щоп’ятниці, коли ми обмежували себе у їжі, бо дотримувалися посту, як вимагає традиція католицької церкви, мама ставила на кухні скриньку та кидала до неї гроші, які мали піти цього дня на солодощі та м'ясо. І робила це при дітях, щоразу пригадуючи про тих, хто не має батьків. Потім ці гроші віддавали на допомогу сиротам. Я знаю, що це одна із причин, чому Господь рясно благословляв фінансами нашу багатодітну родину. Це так міцно закоренилося в нашій свідомості, що вже дорослими ми не бачимо свого забезпечення без благодійних вчинків».
Немає коментарів:
Дописати коментар