Дорога. Тіні на сході сонця.
Багряне небо. Багряний степ.
Усі камінчики із багрянцю,
Лиш не торкнутися - обпече.
Воно гаряче, воно - багряне,
Воно - це пристрасть, воно - вогонь,
Разом яскраве й страшне шалено,
Як гуща крові поміж долонь.
Втонути з жару бажає серце,
Дістатись ядер, аж до глибин,
Пливти, як в морі, ковтати з перцем,
Гортати тілом багряний пил.
Гребсти вустами...
Багряний кратер, багряні крики, багряний шум,
Багряний подих, багряні шати,
Багряна думка, багряний струм.
Банально: щоки чому багряні? -
Що сліпить очі, що так горять,
Що зводить розум, що все в тумані,
Що всі логічні думки мовчать.
То просто в душу ввірвалось Сонце,
В нутро ганяє гарячу кров...
Яскраві щоки? - то лиш віконце
В багряну пристрасть, сліпу любов.
3 коментарі:
багряний - колір слави царів та трагічних втрат.. або ж сонця на заході.. як подивишся, так і буде
слави царів - бо царям давали найкращих жінок і славних цариць,
трагічних втрат - бо людина перестає жити для себе, коли віддається іншому,
сонця - ну бо гаряче, як без цього.
як на мене непогано у кожному контексті :)
це точно :)
Дописати коментар