Хвора сирота зі щасливою долею і майже хепіендом у особистому житті. Я б назвала це психологічною драмою. Кожна людина має свою чашу, котру має випити. І певно ця нещасна в дитинстві випила її вдосталь. Приходить мені часом на думку, що це може не так і погано, що людина страждає в юності. Формується як особистість, стає готовою до вимог життя, а в зрілому віці допиває свою чашу і отримує добру норму щастя. І не лізе тоді людині в голову, що її коханий недосконалий, бо не випробував із нею всі забавки Камасутри чи невдалий хазяїн, бо не купив їй шубу з іхтіандра. Людина щаслива.
Друге – це фіга напищеній мудрості. Бо трохи безумна Даруся вміє бачити в житті справжні принади і справжню красу життя. А воно ж таке різноманітне і симпатичне!
Часом зверталися мої очі до інших справ. Слабкі і бездоглядні люди легше сходяться. Вона хвора – він дивак, а чудово себе почувають. Таких пар бачу досить багато. А як він розумний, і вона класна – такі люди зійтися не можуть. Бо вона на світ дивиться мізками і не зживеться з такими, як 40-ка літній Іванко-дивак, і він з такою, як Даруся не спішить одружуватись.
Таки щастя мати трохи шаленості.
Друге – це фіга напищеній мудрості. Бо трохи безумна Даруся вміє бачити в житті справжні принади і справжню красу життя. А воно ж таке різноманітне і симпатичне!
Часом зверталися мої очі до інших справ. Слабкі і бездоглядні люди легше сходяться. Вона хвора – він дивак, а чудово себе почувають. Таких пар бачу досить багато. А як він розумний, і вона класна – такі люди зійтися не можуть. Бо вона на світ дивиться мізками і не зживеться з такими, як 40-ка літній Іванко-дивак, і він з такою, як Даруся не спішить одружуватись.
Таки щастя мати трохи шаленості.
Немає коментарів:
Дописати коментар