Вперше в житті брала інтерв’ю в людини, яка перебувала у реанімації.
Пацієнту
більше за 60. зробили операцію з заміни клапана серця. Втручання полягало у
пластиці клапану, який хірурги склали з живих тканин. До Києва В’ячеслав
приїхав оперуватися з Дніпропетровська. Розмовляв зі мною з трубками в носі,
під крапельницями та підключений до реанімаційного апарату.
Питаю: «Як себе почуваєте?». Каже: «Нормально. Вірю, що одужаю».
І одужання цієї людини відбувається швидко. Після важкої операції день
перебуває в реанімації. На наступний день кардіохірург планує переведення в
звичайну палату. Каже, що до кінця тижня можна буде виписувати додому.
«Цей хворий після операції в досить доброму стані. Прийшов до нас з
проблемами, які не дозволяли нормально жити – задихався, почував себе
виснаженим. За тиждень повернеться додому. Якість його життя буде кращим, ніж
до операції», - каже кардіохірург, який проводив втручання, Олександр Бабляк.
На кардіооперації після 60-ти люди не надто поспішають. Бояться, що не
витримають наркоз, не зможуть відновитися. В’ячеслав – розповідає про дочку.
Каже, на відважний крок пішов завдяки думкам про неї. І тому легко одужує.
«Я постійно думаю про дочку. Вона зараз трохи старша за Вас (показує на
мене). Але коли була малою, ми з нею мали досвід операції на серці. Дитину ще
страшніше було віддавати хірургам. Але вона пережила операцію, одужала. Виросла
гарною дівчинкою. Якщо у неї малої це вийшло, я також не міг не справитись.
Оперував цей же хірург. Тепер чекаю поки заберуть від апаратів, щоб повернутися
до рідних».
Лікарі просять довго не бути в реанімації – бо пацієнту треба
відновлюватись, поруч лежать інші хворі. А В’ячеслав продовжує розповідати про
дочку:
«Дуже її люблю. Вона у мене прекрасна. Я нею пишаюся».
Я виходжу з реанімації, чоловік усміхається та махає мені пальцями. Каже:
«Я молодець. І про дочку, думаю, розповів Вам найважливіше».
Ось така прекрасна історія. J
Немає коментарів:
Дописати коментар