Хочеш бути щасливим – обирай правильну музику

Від того, яку музику людина слухає, дуже залежить її самопочуття, успішність та відчуття щастя.

Дуже багато людей думають, що коли слухають улюблену музику, то це завжди їм на користь. А зовсім ні. Бо буває так, що у часи депресії чи меланхолії ми підсідаємо на такі ж тужливо-журливі ноти. І вони нас ще міцніше тягнуть вниз. Або сідаємо, щоб відпочити – після важкого дня, напруженої розмови. І вмикаємо радіо. А там фонить про що завгодно. І нам здається, що відпочиваємо, відволікаємось від щоденних справ, якісь такі пісеньки про кохання. А зовсім ні. Бо після такого слухання навпаки можемо стати дратівливими і ще більше відстороненими від роботи, ніж до того.

Щоб обрати правильну музику на різні ситуації життя, треба спостерігати за собою. Звичайно, музичні хіти ніхто не відміняв. Ми їх чуємо вперше, потім по багато разів слухаємо. Але є музика, яку ми вмикаємо просто так – в офісі, вдома, по дорозі в автомобілі.

Так от. Я особисто знаю, що є певна кількість композицій одного з виконавців, які приносять мені спокій. Просто я раніше слухала ці музику, бачила інтерв’ю з автором, знаю, що він є цікавою збалансованою людиною і навіть у мінорних нотах відчуває його комфорт. От таку музику я швидше за все увімкну, коли мені треба буде спокою. Або є музика, яку хочеться досліджувати. Там може бути геть дурнуватий текст, але хороше виконання. І ця музика не годиться для відпочинку – бо вона буде підгризати мій мозок. А от коли я роблю монотонну нудну справу, то така мелодія – саме те. Або є ще така музика, від якої хочеться підскочити і почати танцювати!!.. медляк. )) от справді. Буває така мелодія. От і її не варто вмикати в обід, коли мозку треба відпочити – бо і ця музика, хоч і непомітно, але пробуджує до активності. Під таку музику добре бігати крос або займатися роботою по дому. Якщо не застосовувати за призначенням, звичайно. Під час обіднього відпочинку найкраще пасує дурна попса. Найкраще, коли більшість композицій давно знайомі і нейтральні. Ще непогано підвищує апетит танцювальний реп чи хіп-хоп. Воно ніби не про що, але ж мистецтво. «Депресивна» музика – теж музика. Вона має своє призначення. Але її варто слухати, коли от ти митець. Добре пообідав, відпочив, поганяв у футбол, через дві години в тебе прогулянка з якоюсь цікавою людиною, а виходити через півтори. От ти, як митець, маєш 10 хвилин, щоб оцінити, - ану, про що там співають в сучасній «депресивній» творчості. А, да-да. Які цікаві думки. Яка глибина. А тут ще й джаз і блюз, і натяк на національну ідентичність. Вав. От послухав. Вимкнув і пішов собі далі. Ну ж бо як прийдеш на ту зустріч з людиною, треба буде сказати щось філософське, і про людську долю, про політику. От будеш мати пару сформованих тез.

А ще є особлива музика – Італія, Іспанія, Франція, Ефіопія. От її теж. Якщо слухаєш, то бажано, щоб то не всі з тобою в офісі сиділи і під неї сновигали. А якось так з нею, інтимніше. Бо це хоч не російський шансон, але теж – справа індивідуальна.

Я люблю слухати музику, яка будує. Після якої хочеться підбігти до якоїсь людини, і сказати – оу – ти все зможеш, в тебе вийде. От і в авторів хочеться замовити – щоб так писали. Оптимістичненько. З Новим роком!