Ох, давно не писала рецензії до фільмів. А тут не маю сил. Розчулилася. Мушу написати. Історія вічного кохання, випробувана часом і життєвими подіями. Давно не бачила чогось такого. Про почуття. Справжні. Сильні. Які назавжди. І які закладені в душі людини.
Напевно, дуже актуальний для мене цей фільмік, бо якраз брат у Росії забрав з роддому свою дружину з донечкою. Тепер їх четверо, Тупальских побільшало. І це прекрасно. (це був ліричний відступ)
Ох. І про фільмік. А що про нього скажеш. Ми вже так звикли до чогось підробного, несправжнього, що до останнього не хотілося вірити у вічне кохання. Так от. У режисера Річарда ЛаГравенеса (вперше прочитала це прізвище :) ) Але от у цього прекрасного режисера вічне кохання існує. У нього воно не просто вічне, але і живе, справжнє. Пречудовий фільм. Всім раджу.
Це фільм, який очищує розум. І народжує до чогось чистого і справжнього. Сприяє наверненню душі. До краси. Фільм, який звільняє натуральність.
Немає коментарів:
Дописати коментар