Фільм «Амадеус» режисера Мілоша Формана

Вже кілька днів  розважаю над стрічкою про Моцарта та його колегу Антоніо Сальєрі «Амадеус», знятого за одноіменною п’єсою.

Захоплива історія музиканта Сальєрі, що закінчив свої дні у психлікарні через те, що не міг погодитись з Богом, який дав Моцарту більше талантів, ніж йому. Для Сальєрі страшною мукою є усвідомлення того, що, як він каже, "придуркуватому" Моцарту Бог дав талант легко писати геніальну музику та отримувати визнання публіки. Тоді як Антоніо змушений багато працювати, служити першим особам при дворі, проте і так отримує значно менші результати.  Трагедія і обурення Сальєрі настільки великі, що музикант віддає душу дияволу.

Як відомо, не щадить доля і талановитого Моцарта – він помирає від серцевого нападу після того, як переживає стрес за оперу про смерть свого батька, яку пише на замовлення. Моцарт іде у вічність, залишаючи дружину із малим дитям та геніальні твори, якими захоплюються покоління.

Трагічна, а водночас щаслива вразливість творчих людей. Вони так міцно люблять свою справу, що із шаленістю віддають їй у жертву усіх себе. А поразка у творчості їх вбиває. На поверхні у фільмі тема заздрості, у якій немає сенсу та жодної користі. Бо чим більше людині дано дарів, тим більша на ній відповідальність та потужніші душевні страждання за їх збереження.   

 

Проте найцікавішою, як на мене, є тема надприродних талантів. Моцарт, якого Бог вибрав, щоб донести світу послання, не мусить навіть довго думати, щоб написати геніальні твори. В його чернетках немає помарок, бо бачить ноти без інструменту, а щоб вразити слухачів музичною виставою досить однієї-двох репетицій.

 

У житті кожного з нас є речі, які нам робити просто. Це може бути музика, ораторський чи кулінарний талант, вміння водити авто чи  банальні, на перший погляд, здатності ходити, бачити, відчувати смаки та запахи. Усі ці таланти даються нам просто так – з любові Творця. А ми можемо не помічати їхньої вартості.

 

Дуже цікаво було спостерігатися за радісним Моцартом, який втішався перед імператором Йосипом ІІ, жартівливо та дещо самовпевнено переконуючи його у геніальності своїх творів. Історія мистецтва знає багато невизнаних за життя геніїв, проте Моцарт – не з таких. Він не лише пише чудову музику, а й харизмою комунікабельності вміє переконати скептиків, які вдають  з себе знавців прекрасного. Власне остання знатність допомагала Моцарту успішно працювати, розкривати свій талант та стати відомим за життя.
 

Творчим, або просто обдарованим людям часто не вистачає наснаги, щоб довести цінність свого таланту, а відтак і розкрити його, закопавши в щоденній рутині нереалізованим. Проте кожен дар дається нам для того, щоб ми були щасливі і допомагали бути щасливими іншим. А ще – важливо помічати таланти і дари в інших людях. Особливо, якщо це кохані, діти чи близькі друзі. Бо від їхнього щастя залежить і наша здатність до реалізації та відкриття нових і нових дарів. Словом, хай живе талант, примножений на любов до себе, інших та Того, хто створив цей світ.
 

Дуже класний фільм. Раджу усім.