пʼятниця, 19 листопада 2010 р.

Українець, який відмовився бути бідним. Михайло Слабошпицький про Петра Яцика


Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Його перший бізнес – книгарня «Арка»(1950р.), потім меблевий магазин, співвласник будівельної фірми «Акурат бізнес Лтд».

Цитати. П.Яцик

Виявляється, дуже часто наші здібності прямо пропорційно залежать од наших бажань і нашої наполегливості.

Я прихильник калькульованого ризику. Моя засада спирається на такій калькуляції: чим я маю заризикувати і чи витримаю я без шкоди, якщо ризик не вдався б, а потім – що я матиму, якщо ризик вдасться. (1958р.)

У нас, українців, кожен неодмінно хоче мати саме вирішальний голос. У родині, в громаді, в підприємстві, в державі – скрізь… Ніхто не хоче погодитися бути бодай другим, а не першим. Усі – перші… Це вбивче, руйнівне для серйозної справи. Зовсім інше я бачив в італійських, німецьких чи єврейських організаціях. Вони – як добре відрегульовані механізми; вони функціонують, сказати б, доцентрово.

Дбаючи лише про себе, про свою кишеню і забуваючи про найнятих для твого підприємства робітників, сам-один багато не досягнеш. Мусиш думати про благополуччя всіх своїх працівників; це – також один із важливих законів чесного підприємництва.

Ми досягли б значно більшого, якби скрізь на вищих становищах мали своїх людей. Чому бідність треба сприймати як автоматичне свідчення високих людських чеснот?.. Запитаймо себе: чи справді це гріх, якщо людина в своїй роботі розумніша за інших? Якщо, скажімо, вона вміє виростити п’ять помідорів там, де інші вирощують чотири? Невже це має свідчити про те, що вона – аморальна і скупа?

Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути саме сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший…

Немає коментарів: