понеділок, 11 жовтня 2010 р.

Світу бракує ніжності!


Коли квітка магнолії втопилася в бокалі, її пелюстки так нахабно покривали краплі червоного вина, що вигляд вражав навіть найгрубішого скептика. О, як безцеремонно! Як яскраво! Як глибоко! П’янкий напій робіть її багатою! Дорогою! Вогнистою!.. Ах-ахх!

Коли юний вершник осідлав норовливого гінця, йому аплодували стоячи! Кінь так зносився, так парив! Таке видовище варто було побачити!

Коли дитячий хор заспівав у низькій теситурі, це було так приголомшливо, так неочікувано, так міцно. Що викликав сльозу у суворого й вимогливого дерижера…

-----------------------------------------------------------------
За кілька днів від надміру алкоголю квітка загинула. Перетворившись в маленький жмуток на гілочці.

Проскакавши кілька миль кінь різко повернув і скинув у пилюку норовливого вершника.

Незрілі дитячі голоси не витримали важкого басу і зламались під впливом жорстокого звуку…

Це згаяний фінал? Або не та романтика?..

Світу бракує ніжності! Світу бракує ніжності! Світу – бракує ніжності! Світу ...
-------------------------------------------------------------------
До чого це?
Останніми днями зустрічаю натовпи знищених людей. Чоловіків, які ніколи не плакали, жінок, які ніколи не чули «ти гарна» і дорослих дітей, котрим не дозволяли бути малюками. Вони змагаються за місце під сонцем, рикають на тих, хто не може віддячити та сміються з тих, проти кого іншої зброї не мають.

Коли їх обіймаєш – вони вириваються. З усіх сил борсаються кулаками. Або плачуть. А потім стидаються. Або роблять вигляд, що це все не з ними і я – десь не там.

Світу бракує ніжності!

І щоб дати, треба її шукати. І любити. Більше. Тих, хто плаче і з кулаками…

1 коментар:

Анонім сказав...

Касается сердца!Нет! Это пронизывает сердце! Заставляет задуматься, сколько тех, с кулаками, обидела я... Может быть, я тоже одна из "них"?
Спасибо, Оксаночка! Наташа Сомсикова (Николаенко) - Одесса