Знаєш, сину, коли я був молодим, було так багато людей, котрим я заздрив. Але тепер, після потоку літ, та їхня кращість нічого не означає. А я був іншим і у мене було не таке, як у всіх призначення...(Гейман Ніл "Зоряний пил")
Маленький Трістан народився в містечку Застінні. Вихід із Застіння охороняли якісь поважні дядьки, а за межами Застіння чигали розумники, котрі постійно нагадували Трістану, що він у них у гостях. Та й сам Трістан не завжди був готовий перестати оглядатися назад та постійно тягнувся до того залишеного у Застінні нещасного кохання, яке і вигнало його із міста... У Геймана Ніла перецитовано якось по-іншому. Але думка така.
А чи не може виявитись, що за межами Застіння існує Нове Застіння. Яке має свої, хоч і ширші границі. Чи треба і з нього вибиратись? Напевно потрібно.
Але навіщо тоді з неба падає зірка? Точніше - навіщо - з неба? Може тому, що звідти видно всі Нові, Більші, Глобільні і Максимальні Застіння, які лиш існують у світі. І коли згори дивиться зірка - їй набагато видніше вихід?.. Я хочу на місце зірки. Або просто поближче до зірки. Щоб сяяти, там, де зірка і розуміти так, як зірка...
А що якщо зірка десь там всередині тебе? - Невже вона не підкаже тобі тих таємниць, які не відкрити з-під обмеженого Застіння?.. Хай розкаже. Бо інакше - рух життя нічого не вартий...
Я проти стандартів, мірок і застінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар