Хай жінка допоможе чоловікові стати більш людяним, бо вона як ангел. Брат Петро Куркєвіч

 

Чоловік є рівним жінці, а жінка є рівною чоловікові, бо Бог створив людину як чоловіка і жінку. Це є рівність щодо гідності, щодо природи, щодо покликання, щодо призначення. І немає в цьому сумнівів.

Але не існує рівності у ролях. Бо навіщо була б та диференція, різниця статей. 

І ця різниця статей є настільки важливою, що у першому описі про сотворення людини сказано на одному диханні: "Сотворив людину чоловіком і жінкою".

Тут не йдеться про різницю статеву чи про питання розмноження, прокреаційну функцію. Але йдеться про диференцію, різницю в ролях.

Ця різниця в ролях від самого початку є чимось важливим. А ми маємо  в ній пересвідчитися. І для цього маємо служити одне одному. 

Цей опис показує, хто що має робити, між іншим. Але він є базовим. Це конституція. Це не є опис історичний, але етичний, конституційний, символітичний. Це міф, побудований на символах, аби звернути увагу на певні речі.

Отже, чоловік є наче створений першим, тобто він є первородним...

Він є заступником Бога в раю. Він є міні-богом. Жінка створена другою, людяною.

Тобто чоловік має вести в танго, а не жінка. Навіть феміністки ще не дійшли до того, щоб танго вела жінка. Бо не буде толку. Навіть з тим похилянням партнерки руками чоловіка ледь не до землі ( :) )

Це чоловік має вести жінку в танго, і чоловік має вести жінку в житті... 

Має побудувати для неї дім, ще до того забити змія, подолати вежу, піднести хустинку, яка впала з рук жінки, витерти сльози, взяти на руки (поки ще не заробив грижу :) ), понести на руках, посадити на коня, їхати у далекі краї, збудувати гніздо, за горами-за лісами… щоранку ставати перед нею на коліно, носити на руках, кава-сніданок до ліжка, і, ясна річ, зірочки з неба. Зазначену зіроньку з неба зірвати. А потім і без зазначеної пальчиком жінки зірки, бо пальчик жінки втомився, має додуматися, яка потрібна зіронька з неба.

Чоловік має вставати раніше, іти спати пізніше, померти раніше…

Вдова є більш радо зустріта, вдовець трохи менше.  

Жінка має бути повною вдячності, квітнути...

Щаслива жінка є радістю чоловіка. І ще якщо чимсь віддячить, не буде маніпулювати чоловіком, це взагалі прекрасно.

Жінка, викликаючи в чоловікові необхідність захоплюватися, її здобувати та оберігати, допомагає йому досвідчити цінність бути чоловіком, і більше того – він тоді гуманізується.

Бо це жінка є подалі від тварин, а чоловік ближче. 

Адже після тварин був створений чоловік. А жінка з’явилась після чоловіка. То він має грудну клітину з волоссям, наче з шерстю звірів, а не вона. А вона ближче до ангелів.

Вона не пристосована – не вміє бігати, не вміє битись, орати плугом не вміє, і ведмедя чи зубра забити не вміє. А чоловік вміє. Дім не має сил побудувати. Вона не вміє жити сама. Бо походить з роду ангелів, зі сну. З мрій чоловіка про рай, про щось вище, ніж зоологія та тваринний світ.

Жінка не є з того світу, зовсім. І навіть трошки загублена. Це прекрасно, що жінки плутають сторони – праву і ліву. Правдива жінка плутає напрямки. І вона трохи заблукала. І такою має бути.

Таким чином жінка гуманізує чоловіка, дезоологізує чоловіка. Але потім, коли чоловік згуманізований, чоловік теологізує жінку. Швидше чоловік стає керівником духовним.

Як Ян від Христа говорить Терезі, а не навпаки. Чоловіки провадять далі жінок в напрямку теологізації, філософії. Однак спочатку жінки гуманізують і дезоологізують.

Жінка не мусить владарювати. А якщо керує, то коли є як Жанна Д’арк, бо вимушена. Або коли є як Маргаретт Тетчер, бо змушена. І тоді мусить так керувати чоловіками, аби зберегти духовну цінність та сексапильність жіночу, жіночу подяку, делікатність. Швидше намагаючись віддати владу, як Жанна Д’Арк старалася передати владу Філіпу. Шкода лиш, що він не приймав. Краще мати чоловіка, якій візьме ту владу.

Тоді не мусить бути між собою табу, не мають роздратування одне до одного. Чоловік віддає життя за жінку, а жінка слухняна чоловіку. Жінка гуманізує чоловіка, антропологізує його, відриває від зоологічного світу, а чоловік як наслідок теологізує жінку. Тому жінка має слухати чоловіка в духовних справах, етичних, життєвих. Навіть якщо він невіруючий – аби лиш не був гультяєм.    

Бо чоловік має те щось, чого не має жінка, а жінка має щось вище. Жінка не повинна прагнути влади, як, наприклад, бути священницею. 

Нащо вам влада в церкві? Нащо вам керувати стадом і будувати гніздо? Навіщо? Якщо ви маєте бути ангелами! 

Ангелами, які гуманізують те стадо. Ви маєте вище покликання аніж папське та священицьке. Ви маєте нас гуманізувати.

Ким є Папа, настоятель, єпископ – це керівники стада церковного. Нащо вам бути керівницями стада? Ким є голова сім’ї, чоловік – керівником зоологічного стада. Нащо вам зоологічна функція. Будьте божим об’явленням, антропологічним, гуманістським об’явленням. Будьте об’явленням для керівника стада. Це вище покликання. Не будьте феміністками. Будьте тим другим, що насправді є першим.

Жінки є наче вищим ґатунком у порівнянні з чоловіками. У визначеному аспекті. А в іншому аспекті є наче нижчим ґатунком – бо чоловік теологізує жінку. Бо чоловік розмовляє з Богом, а жінка з чоловіком.

І, зрештою, історія в Євангелії, коли жінка язичницька з недугою до Бога кричала. А Ісус наче не чув, то вона припала Йому до ніг…

А Він наче без шани каже, що ви щенята, а ми, євреї, є дітьми Божими… Але йшлося тут не про те, щоб її упокорити, хоч частково так, але передовсім про те, щоб привести її до віри єврейської. Щоб вона визнала, що народ вибраний є народом вибраним Богом. Винятковим, ексклюзивним народом, бо так тоді ще було. Поки Ісус не помер, так було. І вона це визнає. Що так, але і щенята щось отримають зі столу панів. Тобто визнає, що євреї є народом вибраним, що Бог об’явився євреям, що Бог має завіт синайський з євреями. І коли вона визнала, що ми, погани, є псами, а ви, євреї, є кимсь – в ті часи – то увійшла наче в орбіту віри єврейської. І тоді Ісус міг зробити для неї чудо. 

Бо був договір з народом ізраїльським ще від часів Мойсея і пророків, що месія якщо прийде, то передовсім до народу вибраного. А лише потім до усього людства. Так насправді Ісус не хотів її упокорювати, лише хотів бути слухняним Отцю. Ось що показує Ісус.

Слухняність Отцю. 

Була обітниця для євреїв – прийду передовсім до вас – і Ісус це виконав. Ісус не зробив жодного чуда для неєврея. І в цій історії Ісус її юдаїзує. Запрошує увійти в орбіту юдаїстичну. Вона уже стає наче та, що боїться Бога. А може навіть вже стає прозеліткою, наверненою. І тепер Ісус може вчинити для неї благо, так як вона просить. Отже, для Ісуса найважливішою є єдність з Отцем, а не з селом. Спочатку Бога вшанувати, а вже потім людей. І так, як Бог бажає, я не як-небудь.

І з цієї історії бачимо, якими мають бути взаємини в подружжі, в суспільстві. 

Бачимо визначення, що передовсім мають бути стосунки вертикальні, а потім горизонтальні. 

І ці горизонтальні мають грати так, як скажуть вертикальні. І тоді є лад. Звичайно, часом тоді трапляється бунт, бо не всі хочуть будувати єдність горизонтальну на базі вертикальної. Деякі прагнуть будувати стосунки людські без Бога. Як Адам і Єва в раю, як будівничі Вавилонської вежі (наслідком чого було розділення мов і люди перестали одне одного розуміти – прим.) та як інші сучасники.