Об’явлення в Лурді сталися у 1858 році, через 4 роки після оголошення Папою
Пієм ІХ Догмату про Непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії, оголошеного 8
грудня 1954 року.
Перше з цих об’явлень сталося так, що Бернадетта Субіру
йшла разом зі своїми ближніми та мала пройти через потоку Гаве. І знімала
панчохи, аби босими ніжками через той потік перейти.
Як раптом стався вихор. Але здивувало її те, що хоч чує
шум сильного вітру, ніщо не колишеться, жодне дерево не схиляє своє віття. І
раптом Бернадетта помітила, що зарості гроти Массабельської хитаються, а все
інше ні.
І це було таке
чудо перше, погодне, яке нагадує Діяння апостолів…
І у цій вступній частині об’явлень було відомо, що
йдеться про Євангеліє, часи апостольські, часи відвідин Христа і Духа Святого. І
що вони будуть відбуватися знову. Але цього разу не у Єрусалимі та околицях
єврейських, але у Франції, в Лурді.
І побачила прекрасну пані. Таку прекрасну, як жодна з
панянок на терені грецькому.
Бернадетка
дістала розарій з кишені (кишеня
є передовсім для розарію, а не для гаманця чи ключів від хати – маєте? :) ).
І коли дістала
розарій, хотіла привітатися, але не змогла. Тільки коли Мати Божа привіталася,
їй вдалося.
А це означає: що ми не здатні навіть руки побожно піднести, навіть думки не
здатні сформулювати, поки небо нам не дозволить. І якщо це вам вдається,
то знайте, що це тому, що небо це здійснює, що благодать вам дає. І це
благодать, що ви присутні на літургії, наприклад, у спосіб набожний.
І Бернардетта
відмовила розарій, а Божа Мати лиш деякі слова промовляла, а так то не
промовляла, лише посувала ті намистини розарію.
А це означає, що коли молимося розарій, то Божа Мати нас супроводжує.
Такою була перша зустріч.
Загалом ті зустрічі були феноменальні. Якщо у Фатімі під
час об’явлень
був чіткий порядок, відповідно до графіків. Бо йшлося про зібрання натовпів –
кожного 13-го дня місяця. То тут, у Франції, ніхто, включно з Бернардеттою, не
знав, коли буде наступна зустріч.
Одного дня вона
почула, що її тягне. Що Дух Святий її тягне…
Це теж є дороговказом – аби піддавалися, коли Дух тягне. Як тебе тягне до якогось
добра, то це напевно Дух Святий тебе тягне. Це добре
вскакувати і серфінгувати на тій хвилі Духа Святого, на тому тяготінні. Варто шукати
того тяготіння в собі.
В часі екстазів,
які згодом переживає Бернардетта, та під час яких збирається уже люд, вона так
гарно виглядала на тій молитві, була такою зосередженою, променистою,
урочистою. Одного разу у неї навіть свічка згоріла, і вона далі тримала
її у складених долонях, а люди були в захваті, захоплювалися нею. І це було
захоплення одним лише виглядом Бернардетти в часі екстазів.
А це означає для нас, що маємо гарно молитись. І людина
має віднаходити в тому заспокоєння, якусь таку радість, зосередження,
відпочинок, святу алієнацію.
Коли в Бернардетти та свічка згоріла та торкалась вогнем
долонь, люди почали кричати. Але вона згодом вийшла з того стану екстазу, і
виявилось, що її долоні не мають опіків. Хоч мали б бути опіки, бо багато
хвилин вогонь бушував між її молитовно складеними руками.
Бернардетта
питала Божу матір: «Ким ти є? Ким ти є?» А вона не відповідала, лиш усміхалася,
ігнорувала питання.
Так само нехай ігнорує наші питання. Про що ми взагалі маємо питати? Ті наші
питання, прохання. Може ігнорувати. Це велика Пані. А ми хто?
Тому не дивуйтеся, що небо вам не відповідає. Хто ми є
такі?.. Щоб небо мусіло нам відповідати…
Але, зрештою,
Божа Матір відповіла.
А це значить, що небо вам, в кінці-кінців, теж відповість. Нам.
І сказала Божа
Матір: «Я є Непорочне Зачаття»
Вона не сказала «Непорочно Зачата», як це вказано в
догматі. Але «Я є Непорочне Зачаття». Так про себе може говорити тільки Бог.
Це церква ще не вивчила і не дослідила. Це наше
занедбання. Церква над цим не попрацювала.
Це щось більше, аніж оголошено в догматі. Це про набагато
більше, я б сказав, безкінечно більше. Не «Є Чиста» - але «Є Чистотою», не «Є
Біла» - але «Є Білизною». Так може говорити про особу тільки Бог, і вона це
сказала.
І тому настоятель повірив Бернардетті, коли вона
повернулася у двір костелу, вона дорогою повторювала собі ті слова Марії, аби
нічого не згубити. Настоятель відчиняє двері і вона замість «Слава Ісусу Христу»
випалила йому «Я є Непорочне Зачаття». І він аж сів від враження. І їй повірив.
Бо вже розумів, що того не могла вигадати ані вона, Бернардетта, ані її
оточення. Жадна інтрига того не могла вигадати. Це було слово, передане з неба.
Він був здивований, він і досі здивований.
Тільки Максимільян Кольбе і ще один мій знайомий священик
над цим питанням працював і досліджував.
І останнє…
Одного дня, коли навколо Бернандетти вже збиралися натовпи
людей, Божа Матір сказала їй напитися з джерела. І вона попрямувала до того
потоку під час екстазу. Але Божа Матір похитала головою, що не з того потоку,
що має копати землю. І вона почала копати, в якомусь болотці. Спочатку мала з’їсти
трави, тому почала їсти траву, потім мала вмитися. Але там було болотце. Тому замурзалася
тим болотем. Люди почали сміятися. Такі звичайні люди і священики як ми –
сміялися, що дурненька, помиляється, здуріла. І вона була повністю замурзана
тим болотом. І люди розійшлися собі, кажучи, що то все гра, що то неправдиве.
Наступного дня з тієї землі почав плисти струмок. Це вже
була вода. Чудотворна вода Лурдська. І там якась жінка якогось хлопчика поклала
хворого і сталося перше лурдське чудо.
І так, як Бернардетту підносили на кпини попереднього
дня, так носили її на руках.
Померла Бернардетта
в тяжких муках від хвороби кісток. А те джерельце стало оздоровленням.
Але те, що вона не отримала оздоровлення, є знаком, що не йдеться
передовсім про оздоровлення, але про спасіння. А оздоровлення є лише ефектом,
що сприяє спасінню.
Бр. Петро Куркєвіч OFM, 11 лютого 2025 року, Познань, Польща
Немає коментарів:
Дописати коментар