Хто в хаті головний: брат Петро Куркєвіч OFM Cap

 

Завжди є так, що коли маєте конфлікт з дружиною, конфлікт з собою, конфлікт з дітьми, конфлікт з батьками, швидше за все він показує вам проблему, дилему для вирішення. Не йдеться про те, щоб одразу битися. Але дискутувати, зважувати.

Я колись, як молодий священик навчав дещо патріархально. Що головою родини є чоловік. Ну і, в принципі, так є. Але не чоловік керує. Голова не для того, щоб керувати. Голова є для того, щоб приймати рішення. Але не голова має керувати. Голова в родині є для того, щоб розпізнати правду.

Це правда має керувати вами, вашими родинами, або вашою самотністю. І йдеться про те, що керує не батько, тим більше не мама, але що керує правда.

Має знати ваш 5-річний син і 5-річна донечка, що вдома має бути щось таке як Собор Єрусалимський. Має бути вечірня дискусія. Часом колоквіум університетський. Дім не має бути домашньою церквою від початку. Дім від початку має бути домашнім університетом. З дискусіями. Де внук може сперечатися з дідусем, з татом. І не має вигравати той, хто більше важить, лише той, хто ближче правди. Хоч би йому було 5 років.

Часом той дім буде судом. Судом домашнім. Якщо дідусь завинив внукові, онук вносить позов. І ввечері вже не маємо університету, але будівлю суду. І якщо буде доведено вину внука, внук іде до банку, але якщо буде доведено вину дідуся, дідусь іде до банку та скидає сотню на рахунок онука.

І якщо твій син колись стане Папою, єпископом, президентом Польщі, прем’єром, ким завгодно, то не він має керувати, але правда – правда історична, правда об’явлена, просто правда. А він як офіціант є для того, щоб створити умови, аби ця правда керувала. Правда має боронити себе сама.

Хрест говорить про те, що правда сама себе не захистить. Якби Йосип ариматейський пішов до Пилата та боронив правду, то фіналу можна було уникнути. Але так як він не був католиком в крові, був пасивним католиком, пішов до Пилата з двома днями запізнення. І вже було пізно.

Правда вже була розп’ятою, потоптаною. Правда ніколи не захистить себе сама. Бог захистить правду. Але есхатологічно – в житті вічному. Але тут – не обов’язково. Якщо, панове, не постараєтесь, і в костелі так буде, і в Польщі, і в світі – якщо ми це не зробимо, і Бог з нами, правда буде розп’ята в кожній дійсності. Але все починається з дому – університет і суд. І тільки після цього дім може стати домашньою церквою. Бо вже є пізнана і вшанована правда. Бо вже встановлена справедливість. І тоді молитву дому Бог прийме. І цей 5-річний малий знатиме, що, вочевидь, моїм батькам важливіше від їхнього капризу, їхнього інтересу та їхніх нервів є правда і справедливість. І разом торкаємося правди, аби запровадити її в життя і в справедливість. І тоді Бог приймає нашу жертву. А цей малий знає, що релігія і Бог має реальний вплив на його тата і мамусю.

Через те, що в наших родинах, церкві, суспільстві немає правди, люди ходять смутні, зламані, некреативні. Бо правда і справедливість відкривають шлях до радості. Бо ти коли живеш справедливо, усміхаєшся, стаєш творчим.