Йо. 21:1-19
Кожен Санхедрин, про який пише і Святе Письмо, завжди не
хоче нашої спільноти. Хоче нас розбити,
автономізувати, аби кожен був замкнений на собі.
Однак волею Бога є проголошення правди апостолами. І щоб
вони через розмову з людьми навчали тієї правди про Христа. І самі щоб вчилися
від людей правди, яку вони здобули. Таким чином церква допомагає світу, а світ
допомагає церкві. І твориться спільнота.
Але треба хотіти розмовляти...
В псалмі говориться: «Славлю Тебе, Боже, бо мене звільнив
Ти». Це розмова з Богом. Можна сказати, що розмова з людиною починається від
моєї розмови з Богом. Тоді, коли собі з Богом поговорю, коли маю мир серця,
коли є впорядкований і втішений, можу вас уважно послухати. А ви – мене. Тому
щоб кожен з нас раніше чи пізніше, не обов’язково нині, міг сказати правдиво ці
слова : «Славлю Тебе, Боже, бо мене звільнив
Ти».
В книзі Апокаліпсису тисячі духів та ангельських сонмів
нон-стоп розмовляють. Там є нон-стоп розмова. І центром тих розмов і бесід є Він
– Воскреслий агнець, котрий був вбитий для нас, який віддав життя. Але Воскрес
і переміг зло. Навколо цієї радості, нового життя буде точитися розмова усіх,
будемо напуватися цим, будемо викрикувати з радості. Небо – то буде постійна
розмова.
Як колись читав Достоєвського «Ідіота», то дратувало мене,
що там немає забагато акцій. Але є нон-стоп якісь зустрічі. Змінюються конфігурації,
учасники, трошки місця, але це постійні зустрічі і розмови, зустрічі і розмови.
Але зараз думаю, що не знаю наскільки свідомо і сплановано, Достоєвський
показує ключ, смак життя. Смаком життя не є споживацтво і отримання, навіть
святого спокою, але ключем життя є розмовляти.
Це творить зв’язки, виводить нас з самотності, дозволяє розбирати тягарі, дозволяє схопитися за руку...
Більше не є сама, не є більше
сам. Це суть. Розмовляти. Зустрічатися. Ділитися. Передавати. Брати. Жертвувати.
До Євангелії Йоана 21 розділ був доданий уже його учнями.
Про це кажуть біблісти. Але це тексти Йоана, папірці Йоана які були доклеєні,
дошиті його учнями. Тому що Йоан закінчив свою Євангеліє на 20-му розділі і
кульмінацією для старого Йоана є передання того, що Христос Воскрес і як з Ним
зустрітися. Тобто, в Марії Магдалині і в невірному Фомі показана інструкція, як
зустріти Воскреслого. В Марії Макдалині «шукайте, а знайдете». Шукайте, бо Він
вже вас знайшов і лише чекає на це. А в Фомі невірному, який хоче помацати,
окулярами і очима торкнутися, показана інструкція, що не оком тіла, не пальцем
долоні, не вухом, але вірою. Йдеться про рецептори та сенси людини не зоологічні,
тілесні, але антропологічні, духовні. Через віру, через тужіння, через любов, а не
через можливість помацати. І цим завершується Євангелія Йоана (писана ним).
Але після смерті Йоана з певних різних причин учні
вирішили доклеїти 21-ий розділ. Щоб розповісти, а що далі. Коли зустрінемося з
Христом. Куди Він хоче нас провадити? Куди хоче провадити церкву? Але не пробуй
все сперти на суспільство. Куди хоче Воскреслий вести тебе? Що це таке – це нове
життя?
Нове життя, показане в 21-му розділі, це життя, в якому
Воскреслий об’являється як той, хто хоче з нами зустрітись. Не тільки з Ним,
але щоб вчинити нашу зустріч з собою навзаєм. І котрих хоче допровадити до
розмови. Котрих хоче допровадити до спільного обіду, котрих хоче будувати через
ту зустріч, розмову до щоразу більшої любові.
Апостоли в третю неділю після Воскресіння вже пішли до
Галілеї відповідно до Його наказу. «Дівчата, ідіть і скажіть моїм учням нехай
ідуть до Галілеї і там мене побачать». І, зрештою, пішли. І так, Він вже якось
їм уділяє, вони вже приймають це світло благодаті. І прагнуть з Ним зустрітися.
Ми також прагнемо. Всі, як один хочемо Його зустріти, прагнемо Ісуса, тому
хочемо бути Йому слухняними. Якщо в Галілеї, то в Галілеї, якщо в Юдеї, то в
Юдеї. Сказав, що в Галілеї – мусимо пройти ті 150 км з півдня на північ. Вони
слухняні.
Вийшли з індивідуалізму. Вони разом...
Петро каже: «Іду
ловити рибу». Вони кажуть: «Ми йдемо з тобою». Фома, який ще 2 тижні тому, в той день Воскресіння бродив десь
індивідуалістично, погрузлий і своєму егоїзмі, і був близнюком для Юди, який
зрадив і повішався, тепер є близнюком Натанаїла – названого в Євангелії
Справедливим. Фома зробив стрибок вгору, спільнота його впустила до себе,
показаний як другий після Петра.
Але всі вони разом. Творять спільноту. Вони випливають на
нічну риболовлю, очевидно, після шабату, щоб трохи випростати кості, але це
означає євангелізацію. Це ловіння диких риб – це євангелізація поган. Але не
обмежуймо це. Всі ми є, менше чи більше, в тому чи іншому аспекті поганами.
Ця нічна рибалка – це відкритість на людство. Це відкритість на розмову...
Щоб спілкуватися. Аби бесідувати. Аби розмовляти. З усіма, якщо
вони лиш захочуть. Не нав’язуючи, але пропонуючи.
І попри те, що Євангелія показує, що це не вдасться. Та розмова
з твоїм чоловіком, твоєю дружиною, дітьми,
внуками, батьками, дідусями, як та невдала рибалка. Діти, чи маєте щось, чи
зловили щось поїсти? – Нічого. Ні, нічого не зловили. Таким є і наше життя. І таким
буде. Завжди близьке до банкрутства. Але найважливіше, що йдемо в правильному
напрямку. Що відкриваємо серце навіть якщо хтось не схоче. Ми відкриваємо серце
і хочемо бути з іншими і для інших.
Хочемо розмовляти. Варто розмовляти. Ці інші не
зрозуміють зараз, вони зрозуміють коли вже нас, напевно, не буде. Але самі
приймуть естафетну паличку і теж не будуть прийнятими наступними молодими. Нічого.
Але керунок добрий.
І цей добрий керунок відкритості на всіх чинить, що
зрештою приходить до них Бог. Бог не приходить до Понтія Пілата. Бо закритий і
не хоче розмовляти. Але керувати і тероризувати. Бог не приходить до Кайфи і до Санхедрину, бо
вони не хочуть розмовляти. Вони хочуть керувати і тероризувати.
Бог приходить до тих, хто хоче розмовляти, хто хоче творити спільноту...
Котрі хочуть послужити іншим. А не використовувати. Це шлях
до зустрічі з Воскреслим. Не молитва.
Санхедрин молився. Але не молитва є шляхом. Але відкриття
серця на всіх. На Бога і на людство. На тварин, рослини, на все. На ті газони, квіти, дерева.
Врешті, Бог дає їм те, чого прагнуло їхнє серце. Врешті
відкриваються на них риби. І падають до сіті їхніх прагнень, в сіті їхнього
серця, падають до тієї розмови, дозволяють послужити собі. Закинули, витривали
в тій невдалій рибалці, і ось тепер тягнуть сіть повну риб. Ніхто і ніколи ще
не бачив настільки великого улову. І там всі риби, які плавають в тому озері. Спіймали
153 – це кількість, як вірили євреї, видів тварин і живих істот, які мешкали в
озері Галілейськім.
І це значить – всіх людей.
Всі народи світу.
З допомогою Бога можна зробити щось на вершинах. Спочатку
не вийде, бо це неможливо. Але з допомогою Бога вам вийде. Не знаємо як. Але не
мусимо знати. Він знає.
І потім є образ хрещення. Коли Петро одягає шати і
кидається у воду. І потім образ Євхаристії – цей вогонь, жар палаючий, а на
ньому хліб і риба. Риба – тобто, Іхтіс – визнання віри, що це Ісус Христос Бога
Син Спаситель.
Зверніть увагу, що як і хрест, так і Євхаристія, вся
церква, таїнства і і всі наші побожні дії, існують в цьому контексті. Щоб ми
отримали надприродну силу будування розмови. Будування та створення зустрічей
плідних. Які роблять щасливими та увіковічнюють усе і всіх.
Маєте бути чародіями. Що перемінюють. Його силою...
Для того
є Євхаристія, хрест і все. І ті хоругви, розарії. Це все для того, щоб ми розмовляли.
Бог наче підкреслюючи, про яку розмову йдеться, питає
Петра про любов: «Хочеш бути пастирем людей? Хочеш бути вчителем людства? Хочеш
допомогти людям? То питаю, чи зможеш любити більше, краще. Чи зможеш любити
так, як Я?» І щоб ми розуміли, про яку любов йдеться – Бог каже так: «До цього,
Петре, ти любив мене, але то ти вибирав усе, ти одягався як хотів, ти кохав, ти
жив як хотів. Але так не запалиш людство. Не потягнеш їх до Бога і вічності.
Лише коли дозволиш, щоб інший тебе оперезав, а не ти, щоб
оперезав тебе так, як, може, тобі не зручно, і щоб попровадив тебе у місце, з якого
нормально втікав би. Тоді, коли дозволиш іншому – Цезарю, тим євреям, тому
воїну римському, який прибиває тебе ногами вгору, а головою донизу до хреста, а
так насправді доки не дозволиш Духові Святому вести тебе, до тих пір твоя любов
є формою любові власної». Бог йому каже: «Йди за мною, я тобі поможу. Сьогодні не
вмієш». І ми сьогодні не вміємо, можливо. Але йдімо за Ісусом в тих напрямках,
які зараз вам тут показав.
Ісус поведе вас в бік розмов. Розмовляти, розмовляти, розмовляти...
Травень, 2025
Немає коментарів:
Дописати коментар