З Різдвом Христовим!

Колеги кажуть, що я блондинка :)

Однак мені Різдвяне янголятко прислало своїх друзів в хатку. Сьогодні отримала подарунок від чудової флористки Вікторії Соловей. У неї зараз святковий бум - кольорові олені, зайці, коти та святкові віночки. Наприклад, ось такого святкового ведмедика можна замовити до свят та подарувати такій, як я, блондинці :).

Приємних Божих подарунків у свята!

Надія Веселкова. Знову сніг

знову сніг...
він-чистий аркуш для нових творінь,
де люди олівцями ніг
малюють чорну далечінь.

знову злива...
з облич доріг змиває застарілий грим,
бо публіка небес - мінлива...
без зайвих рим

знову лід...
це дзеркало небес,
так вирішив Творець,
це страви особливий вид -
з дощів і снігу холодець.

Єлизабет Бер-Сижель. Служение женщины в Церкви

Елізабет Бер-Сіжель протестантка за наверненням та православна після шлюбу з чоловіком намагається відстояти право жінки на проповідування у церкві. Та навіть наполягає на рукоположенні жінок у священики. Аби і жінки могли говорити вірянам про Бога. Особисто я, як людина, яка виросла у церкві римсько-католицькій, де дуже поширене, принаймні в Україні, служіння світських людей і сама маю шанси говорити з кафедри, ніколи не мріяла про особисте рукоположення. Та й якось і не хочеться, щоб жінки служили під час богослужінь. Чи то може тому, що священики наші не одружуються і весь свій час присвячують церкві, а я, як людина соціально активна дуже мало себе уявляю на їхньому місці. Відтак, почуття авторки більш-менш розумію, принаймні мені так здається. Бо у православ’ї трохи менше ще поки розвинуті служіння світських, а жінки більше займаються дітьми, хорами та церковним господарством. Добре це чи погано – судити самим же православним вірянам. Водночас Елізабет говорить про чимало речей, над якими я також задумувалась останнім часом. І чимало із них я щиро розділяю, а про втілення деяких може навіть у більшій мірі мрію.

Спільне служіння. В новой общине, образцом которой является Церковь, мужчины и женщины призваны действовать, не соперничая друг с другом, но вместе, в отношениях дружбы и супружества, в соответствии со взаимным служением, отражающим общность в различии Сына и Святого Духа в их общем повиновении воле Отца. Как едины Сын и Дух, дабы вместе исполнять волю Отца – каждый соответственно Своей модальности и Своей миссии, так и мужчина и женщина призваны быть вместе в служении Церкви дабы дополнять друг-друга.
Жіноче домогосподарство. Женщины, которых встречает Иисус занимаются хозяйственными делами, прислуживают за столом. Порой среди них оказываются блудницы. Однако Иисус не отсылает к мужьям и кастрюлям отважных женщин, которые сопровождают его из Галилеи. Он хвалит Марию из Вифании, которая предоставила домашние заботы своей сестре Марфе.
Ніжність у серці не завадить і чоловікові. Разве подлинный диалог между мужчинами и женщинами не способствует возобновлению не удавшегося на Западе диалога гуманизма и веры? На смену картезианскому гуманизму, возвеличивающему мужское начало и мужчину, «хозяина и владыку земли», должен прийти новый гуманизм, проникнутый уважением к другому, нежностью и состраданием к человеку. Разве не будет этому способствовать подлинно женское присутствие во всех сферах нашей культуры, но также и в реальной жизни наших церковных общин?
Про насильство. Каждая зрелая душа женщины протестует против общества потребления, которое делает из нее эротический объект, а из ее наготы – инструмент рекламы, что в конечном счете являет собой огромный воображаемый бордель. Она желает реальной взаимности с мужчиной, участия в жизни общества, способность к чему она уже давно доказала… Различие полов сведено к биологическому факту, женская природа характеризуется как продукт социального давления, даже скорее, угнетения. Но не в этом ее суть.
Про фемінізм. Апогей воинствующего феминизма, уродующего женщину и все человечество, сейчас, по-видимому, пройден. Возможно, женщинам-христианкам стоит сейчас способствовать продвижению «тотального феминизма», то есть такого феминизма, который не станет рубить сплеча, который будет уважать «сходства и различия». Пусть женщина, помогая мужчине устоять перед самим собой, перед своей дурной мужественностью(которая есть и в ней), остановит человечество на краю пропасти и поможет ему остановить историю… Возможно, нужно феминизировать – в самом высоком смысле слова – человеческое существо, сохранить или пробудить в нем по-женски смиренное принятие тайны, тайны Бога, тайны ближнего, тайны Другого, Которого я не могу познать, не открывая себя Ему.

Хто співає, той вдвічі молиться

Часто згадуємо у церкві відоме заохочення про те, що хто співає, той двічі молиться. Донечка моїх друзів ще не вміє говорити, а вже співає з татом у мікрофон. При чому так чудово попадає у ноти та вчасно вступає зі своїм угу-гу, а-лай-лай. Насправді, спів є мелодією значно потужнішою для людської свідомості, аніж слово. Я так само як сьогодні памятаю, як колись із дитсадковим хором виступала на сцені ВО"Термінал". Тоді я і хлопчик Альоша були солістами і я як зараз пам'ятаю, як тоді, у 5 років, слухала голос Альоші і боялася не прогавити, щоб вчасно вступити. І голос Альошин пам'ятаю. а потім після нас виступав дорослий хор і мій тато в вишиванці теж співав на сцені "Ой у вишне-е-е-во-му са-до-чку...", а нас, малих артистів посадили в рядочок у першому ряду під сценою. Музичні спогади - дуже яскраві. Вдвічі яскравіші. Думаю, колись, коли маленька навчиться говорити і буде дорослою, теж згадуватиме свої перші концерти.

11 грудня! Засідання кіноклубу КАПУЧІНО! ТАЧКИ!

У BLU-RAY ЯКОСТІ! Переклад українською! Чудовий мульт "Тачки"!
Запрошуємо 11 грудня о 19.00 за адресою Бульвар Перова 1Б.
деталі на сайті www.capuchino.at.ua

Віктор Гюго. Собор Паризької Богоматері

Гортала останні глави твору французького романтика і мучила себе питанням – от якою має бути людина, щоб написати такий роман? У чому цей секрет вміння настільки етично і по-етично висловлювати свій протест системі, в якій живеш. Це вже сьогодні ми дізнаємося від критиків, що ось була така течія романтиків у дев’ятнадцятому столітті, котрі були незадоволені кризою їхніх сучасників та байдужістю до людської душі та людини як такої. Але як людина, вихована в часи духовної кризи – стає здатною на шедеври? Сьогодні ми дуже часто говоримо, що у нашому жорстокому і байдужому суспільстві природно, що виховуються черстві люди. Бо їхні ідеали побудовані на високих цивілізаційних запитах та перфекціонізмі. Але ж у 19-му століття міг з’явитися Гюго! Котрий у образах циганки-Есміральди та Квазімодо продемонстрував глибину здібностей людської емоційної природи. Котрий животворив історичну пору середньовіччя у Соборі Богоматері. Котрий просто зміг побачити і почути пророчий голос згори.

«В этой лавченке всякого добра по четыре штуки…» - ось тут, думаю захована, відповідь на феномен шедеврів Гюго. Цим висловом у Соборі Паризької Богоматері автор говорить про чотири факультети, котрі були у середньовічному Паризькому університеті – юридичний, медичний, факультет мистецтв та богослів’я. Зрозуміти суть подій, які відбувалися в його епоху та в часи історичні авторові допомогло об’єднання розумінь цих чотирьох підвалин. Бо як людина не може жити без адекватного закону, який наводить порядок у її житті, так само важливим для неї є розуміння медичних основ у здоровому ставленні до людського тіла. Водночас немає духа людського без вміння бачити, оберігати та творити мистецьку красу, а душа здатна бути живою, коли шукає вічного і дбає про гармонію з Богом.

Адекватність розуміння закону, фізичного здоров’я, естетичної краси та таємниці люблячого Бога для сучасної людини є так само відповіддю у пошуку в умовах рабства перед штучними ідеалами цивілізаційного прогресу.

Цитатка:
«Моды нанесли больше вреда, чем революции. Они врезались в самую плоть средневекового искусства, они посягнули на самый его остров, они обкорнали, искромсали, разрушили, убили его форму и символ, его смысл и красоту. Не довольствуясь этим, моды осмелились переделать его заново, на что все же не притязали ни время, ни революции. Считая себя непогрешимыми в понимании «хорошего вкуса», они бесстыдно разукрасили язвы памятника готической архитектуры своими жалкими недолговечными побряхушками, мраморными лентами, металлическими помпонами, медальонами, завитками, ободками…»

Людина – теж храм. Святого Духа. (Так говорить Біблія). Зі своїми формою, змістом та красою.

Холодець з риби, юшка з риби та смажений коропчик

Відкрили ми з Кльопою передріздвяний піст.
Хоч відкриття затяглося далеко за північ, Кльопка - як огурчіг
Холодець з риби, юшка з риби і смажений коропчик.

Вже третій рік поспіль коли питаю себе, про що буду просити у Бога в період передріздвяного посту - потреби стабільні - дуже треба мудрості, конче бракує вміння розпоряджатися своїм часом та не освоєно мистецтво любові до інших людей. Може вже хто розгадав ці таємниці, то до 25-го грудня охоче отримаю рекомендації.

Хотілося б собі взяти пару настанов - типу - прокидатися раніше вранці чи відмовитися від спілкування в інтернеті. Але, боюсь, не осилю. Залишається лише покращувати свої невеличкі кулінарні вміння у приготуванні пісної їжі та листати окрім класики ще хоч які-небудь побожні книжечки. Однак дуже втішно, що Господь таких як я, теж дуже любить. І вірю, що благословить.

У п'ятницю, 27-го листопада нове засідання кіноклубу "КАПУЧІНО". Фільм "Остров"

У п'ятницю під час чергового засідання кіноклубу КАПУЧІНО фільм режисера Павла Лунгіна "ОСТРОВ". Запрошуємо усіх, хто бачив - не бачив, готується до посту або просто прагне торкнутися прекрасного. Безкоштовно.

Як завжди за адресою бульвар Перова 1б
Приходьте!

Клеопатра

Ось це сіре звірисько звуть Клеопатрою. Вона, щоправда, лиш вчора приїхала з села, тому виглядає більше на Кльопу - з кудлатою шерстю та брудними лапами. Однак заплямити своє поважне походження вона не дозволяє. Щоб не виявити суспільству своє депресивне роздратування, яке викликав переїзд, замість дертися на вікна та летіти в закутки, як це роблять неосвічені коти, Клепа поважно спочиває. Їсть рибу у помірній кількості та закушує печенями. У перший день після переїзду так само поважно проявила вдачу Клеопатри і вдало освоїла новий ароматичний туалет. За що заслужила неабиякого мого визнання.

Колись зі мною в Технічному університеті вчився одногрупник Діма Клепко - його теж звали Кльопою. Був чи не найсимпатичнішим хлопцем в нашій групі та такий же поважний. Хай йому щастить :)

Ветеринар сказав що для того аби Кльопа швидше подолала стрес та відчула себе Клеопатрою, її треба годувати солодощами та часто гладити. Прямо як справжню даму!

Антивірусні пельмені

Щоб були сили і не здав позиції імунітет наприкінці осені навіть найзапеклішим прихильникам дієт рекомендується вживати хоч раз на три дні трохи м'яска та борошна. А темпераментним людям типу мене дуже часто хочеться чогось гостро-перчено-солоного. Хоч це навіть у морози нездорово для організму. Тому вивела для себе експрес-вариво, котре вбиває всіх апетитних зайців та смакує без хліба, солі та спецій. Не важке для організму, натомість поживне, із потрібною мірою гостроти та навіть із вітамінами. Беремо
150 грамів пельменів
2-3 яйця (в залежності від розміру)
1-2 цибулинки
150 грамів копченої ковбаси
150 грамів начинених тунцем олив(1/3 баночки)
Пів лимона
Кукурудзяну олію
Одночасно у двох посудинах зварила окремо на маленькому вогні пельмені та окремо яйця. Тим часом на пательні у кукурудзяній олії обжарила нарізану кубиками середніх розмірів ковбасу та дрібно нарізану цибулю. Піджарену ковбаску з цибулею кинула у воду з пельменями та залишила на пару хвилин покипіти. Тим часом нарізала великими шматками зварені яйця, товстими скибками пів лимона. Вимкнула плиту, кинула яйця, лимон та оливи та на 5 хвилин накрила кришкою.

Перед вживанням – молитва - вже за маминим рецептом: «Благослови Боже мене і цю нову їжу, яку Ти створив. Та дай доброго нюху тому, хто блукає неодруженим та голодним.» :)

Кіноклуб "КАПУЧІНО" знову з Вами! У п'ятницю, 13 листопада чудовий Диснеївський фільм-мультик "Зачарована"

Отож вітання усім, хто ще не встиг долучитися до нашого кіноклубу "КАПУЧІНО". Після довгого місяця перерви ми знову відновлюємо наші сеанси. Цього разу дивимось повний казкових реверансів та трансформацій комедійний екшн "Зачарована". Гарний настрій гарантовано!
Проти грипу та застуди - капучіно та чай з лимоном:) абсолютно безкоштовно!
Бульвар Перова 1Б.
Не пропустіть!

http://capuchino.at.ua/

Хотик і Колдик

У далекому-предалекому селищі Айфілії жили-були два сусіди. Колдик і Хотик.

Вікна Колдикового будиночка виходили на ліс і тому в його домі завжди було рівномірно прохолодно і затишно. Його не палило занадто жарке сонце влітку та не охолоджували занадто холодні зимові вітри. На вікнах у Колдика завжди були напіввідкриті-напівзакриті фіраночки, положення яких він ніколи не змінював. Бо в його домі вдень було вдосталь світла, а вночі було достатньо затінено, аби гарно відпочити. І Колдику це дуже подобалось.

Будинок Хотика стояв на пагорбі. А з вікон виднілися просторі схили. Коли приходило літо у вікнах Хотикового будиночка відбивалося небо, а крізь скельця виднілися ранкові тумани. Вони вкривали струмок, який біг внизу пагорба, листочки дерев, на яких гніздилися чудернадські птахи та кольорові галявинки, на яких Хотик любив збирати квіти. «Е-ге-ге-ге-ге-еей», любив гукати Хотик. - «Гей-гей, гей-гей» - весело доносились голоси із кольорової галявинки. І Хотик це дуже любив.

Коли прийшла зима, дах Колдикового будиночка, як завжди вкрив товстий сніг. А вікна захищав від вітру, хоч уже і безлистяний, але помірно тихий старий ліс. Тому у будиночку Колдика було, як і раніше, вдосталь світло і тихо вдень та достатньо затінено вночі.

Будиночок Хотика із холодами потерпав добряче. Холодні вітри із далекої півночі неслись крізь широку галявину та проривалися крізь віконні рами. Навіть тепла ковдра не захищала ліжечко Хотика і він часто замерзав. Коли приходила пора снігів і завірюх, холодні клапті мокрого білого місива падали крізь комин Хотикового будиночка і він не міг запалити пічку.

- Хотику-Хотику, залиш свій поганий будиночок, - сказав одного разу Колдик, коли зустрів сусіда біля криниці. - Він стоїть на самому пагорбі і ніщо не захищає його від злив і холодних вітрів. На моєму подвір’ї поруч із будиночком є трохи місця. Якщо ти зведеш тут новий дім, у ньому буде прохолодно влітку та так само тихо взимку. І його не будуть шмагати холодні вітри. Поруч із його віконечками буде ліс. Тому буде вдосталь світло вдень і достатньо затемнено вночі.

Послухався Хотик і побудував собі нову хатку. Там, як і в Колдика було тихо, завжди однаково затишно і однаково безвітряно.

Одного дня Колдик прокинувся вранці і не зустрів біля криниці свого сусіда. «Хоо-тиику, Хоо-тику», - гукав він його. Проте Хотик не озивався. «Хо-ти-ку, Хо-ти-ку», - гукав його знову, заходячи до хатки. Проте і там його не знайшов. Лише на ліжечку Хотика лежала маленька засушена квіточка, схожа на ті, які ростуть на кольоровій галявині.

І Хотик справді був там. Коли він спав вночі, до нього прийшла маленька квітка із кольорової галявини та гірко плакала: «Ах, Хотику, Хотику, ти так часто зі мною бавився, а я так старанно зберігала для тебе свій запах. А тепер ти пропав. Ах, ах». Хотик прокинувся в ліжечку, накинув хутенько свій плащик і побіг на стару кольорову галявину. Яскраве червоне марево стрічало його, коли збігав стежкою з пагорба, виблискувало у струмках і хиталось на маленьких зелених листочках. Для Хотика сходило сонце.

«Хоо-тии-куу, Хоо-тии-куу! Як ти мене налякав!» - гукав захеканий Колдик. «Не йди до них, вони тебе обманюють! Коли прийде зима до твого будиночка на пагорбі знову летітимуть холодні вітри, а у комин нападає холодне біле місиво!»

Але Хотик не повертався. Він знав, що більше ніколи не залишить свої бурхливі дзвінкі струмки та нізащо не проміняє свої квіти на той байдужий, хоч і спокійний ліс.

Птица

Бывают тени, которые укрывают остров

Случаются ветра, под которыми рождаются острова

Возможны падения звезд, между островом и новым островом

Летают птицы, знающие, что в мире существуют подобные острова

Птица-легкость, птица вдохновенье, птица-размышленье, птица-любовь

У каждой птицы свое откровение.

Их многие ищут, но только избранные находят.

Подружись со мной, хитрая птица.

У меня нет для тебя крова и мне не знакома твоя пища.

Но я учу твой язык. Старательно. По слогам.

Тебе ведь это нравится, птица?

Я уже даже слышу, как ты кричишь:

«о-стро-ва-а-а, о-стро-ва-а».

У тебя красивые крылья, птица.

Не пропускаємо кіноклубу "Капучіно!" В п'ятницю, 9 жовтня чудова мелодрама "Август Раш"

У п'ятницю j 19.00 на засіданні кіноклубу "Капучіно" чулова сімейна мелодрама "Август Раш"!
Для усіх , хто вважає себе творчим, щирим та відкритим до людей! Гарно відпочинете та підете додому у гарному настрої! От побачите!
Запрошуємо!
деталі на сайті http://www.capuchino.at.ua/

Трагедії Шекспіра „Гамлет” та „Король Лір”

До Гамлета приходить привид вбитого батька та сповіщає про злочин, який вчинила його мати зі своїм коханцем і братом короля Клавдієм. Обурений Гамлет обурюється ницим вчинком матері та жорстокістю дядька-зрадника. Стає на коліна перед слабкістю своєї сутності, яка з одного боку страждає від втрати рідного батька та водночас не може пробачити жінці, котра дала йому життя.
Невідомо, чим був цей „голос привида”, який Гамлет чує у своєму серці – надприроднім об’явленням чи розумінням, яке походить від внутрішнього голосу. Проте цей голос-привид постійно йому нагадує, щоб попри жорстокість смертоносного гріха при дворі Гамлет не таїв у своєму серці ненависті до матері. Бо її кров тече у жилах, її лоно породило, її груди годували молоком.
Гамлет, як і Шекспір – людина епохи Відродження. Він здатний давати здорову оцінку таким явищам, як брехня, лицемірство і зрада. Та, водночас, йому не бракує таких глибоких особливостей здорової людської душі, як повага до батьків та вшанування їхніх вартостей. Більше того – душа Гамлета рветься навпіл від розуміння потреби відстоювання гідності батька. І як добрий син він готовий помститися вбивці. Проте – у своїй чеснотливості та пошані до матері стає безсилим. Бо руки його зв’язані моральною вимогою розуміння її, як жінки та давательки життя.
У своєму творі Шекспір показує нам приклад страждань, які доводиться переживати зрілій людській душі, котра через прикрощі долі може стати заручницею власної чистоти. „Бути чи не бути?” – Перемогти чи загинути. Гамлет гине і перемагає. Залишаючись гідним сином датського двору, який своєю кров’ю відкуплює гріх своїх предків, очищаючи цим самим і їх, слабких.

Герой п’єси „Король Лір” – батько, котрий через зраду дітей відкриває для себе істину та помирає людиною духовно просвітленою і голодною до нового пізнання. Батьки і діти – міняються ролями. Через зраду двох дочок, котрі підступно заволоділи батьківським престолом, король потрапляє у жорстокі злидні та втрачає силу батьківської влади. У бідності матеріальній король відкриває для себе багатства духовні, починає розуміти цінність щирих людських взаємин. Та через придворного шута, котрий до того був для нього засобом для забавки, відкриває для себе справжню цінність людини, котра захована у душі та не залежить від зовнішнього лоску.
Джерело мудрості батька – у шляху будування здорових взаємин із дітьми. Джерело життя та майбутнього дітей – у вмінні шанувати батьків незалежно від їхнього статусу, здоров’я чи навіть духовної зрілості. Через вміння батьків щиро та з однаковою відкритістю любити усіх своїх дітей, об’являється і зріла любов до всього світу. До багатих і бідних, до слабких і сильних, до мудрих та нерозсудливих. Нерідко трапляється, що два сини одного батька мають полярно різні характери, погляди та історії життя. Проте те, що їх об’єднує – це джерело любові батьківського дому. І саме їз останнього дітям належить черпати сили для прямування у світ. Тут також заховане серйозне зобов’язання - оберігати чистоту цього джерела. У нас на всіх - один, спільний човен.

Після перегляду прем’єри опери за мотивами твору Еріх Марії Ремарк „Три товариші”(Цього разу у театрі Марії Зіньковецької)

Часом здається, що у твоїх руках червоний „Кадилак”. А насправді, ти просто автомайстер, якому дозволили прокататись на швидкісній машині. Часом тобі здається, що від тебе і твоїх вмінь і зусиль залежить усе. А коли отримуєш вміння і зусилля, то виявляється, що ти вже давно під пильним оком справжнього власника талонів на проїзд твоїм життям і від Його благословіння залежить успіх чи крах твоєї, як тобі здається, геніальної приключки.

Усі ми, з нашими історійками і планерками, як кохана Ремаркового Роберта. Коли автомайстер садовив її за кадилакове кермо. Власниця всесвіту. Володарка куплених ним норкових шуб, шаленої вартості вечірніх суконь та дорогих прикрас.

І летимо, летимо... А коли турне призупиняється, опиняємоьс на вузенькій, хоч і симпатичній, міській вуличці, або у задимленій автомайстерні, де чекають на інших володарів нові і нові кадилаки. Маленькі трамвайчики, котрі відвезуть або у море щастя або у щілину пекла. - Залежить від вправності водія. Або, знову ж таки від Нього. Котрий навіть на підході до трясовини згоден простягнути рятівного жезла.

Людина, яка не здається, сміливіша за свою долю. (Е.М.Ремарк)

"Ще одна з роду Болейн" 25 вересня на засіданні кіноклубу "Капучіно"! ВЕЛКАМ!

Цього разу дивимося і обговорюємо фільм режисера Джастіна Чедвіка "Ще одна з роду Болейн". Стрічка, знята за мотивами одноіменного літературного твору. Щирість, щиросердість, жертовність всупротив пристрасті, амбіціям, жагучій владі. Сторінки історії середньовічної Англії у тому ракурсі, як їх зрозуміли сучасники.

Тільки для дорослих. Дітей та молодь до 16-ти років запрошуємо на наступний перегляд за 2 тижні.

У п'ятницю, 25 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно". Перегляд і дискусія - безкоштовні.

Гарний настрій і друзів брати з собою!
Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Буду рада зустрічі!

ДЖЕК ЛОНДОН. Мужність жінки. Вірність чоловіка. Історія Джис-Ук.

"Жителі Півночі, як заручники релігійних пережитків та капіталізму." - Так побачив героїв творів Джека Лондона радянський критик Звєрєв.

Вродлива темношкіра жінка Джис-Ук, котра народила хлопчика від заїжджого із «цивілізованого світу» гостя та до кінця своїх літ відмовилася від взаємин із іншими чоловіками. Бо так її навчили, «сформовані релігійними пережитками»(у Звєрєва) переконання сумління.

Північний господар Пентфілд, котрий через невдалу гру долі одружився не з тією, про яку мріяв і через церковний шлюб відмовився від щастя з коханою людиною.

Страждалиця Пассук, котру без її на то волі продали із племені для інтимних зносин із чоловіком-золотошукачем і котра до останньої хвилини свого життя обрала вірність йому, як єдиному, кого супроводжувала в дорозі.

Через призму атеїстичного підходу до духовності герої Джека Лондона – нещасні, про який любили читати і Ленін і Крупська і весь радянський народ. Слова «Бог», «Господь» та «Святий Дух» у редакції Московського видавництва «Правда» через раз друковані то з великої, то з малої літери. Через неуважність редакторів-цензорів. Тут усе ясно – так диктувала партія – і під такою поливою Лондона підносили народові.

Хотілося б дуже сьогодні сказати, що все позаду – атеїзм у небутті і що читачі-сучасники захоплюються героїзмом людей, відданих Богові та готових до відважних чеснотливих рішень. А ще – хотілося б, щоб у шкільному курсі зарубіжної літератури дітей вчили читати твори Джека Лондона у первинному, авторському, контексті. Адже в ньому було так багато живого Бога…

Пару цитат:
Жить трудно. В муках рождается ребенок, в муках старый человек испускает последний вздох, и все наши дни полны печали и забот. И все же человек идет в открытые объятия смерти неохотно, спотыкаясь, падая, оглядываясь назад. А ведь смерть добрая! (Дж.Л. «Мужество женщины»).

Бывают жертвы и жертвы. Но сущность жертвы всегда одна. Ее парадокс в том, что человек отказывается от самого дорогого во имя чего-то еще более дорого. И так было всегда. Так было, когда Авель принес от первородных стада своего и от тука их. Первородные стада его и тук их были ему дороже всего на свете, а все же он отдал их, чтобы сохранить хорошие отношения с Богом. Так было, когда Авраам возложил сына своего Исаака на жертвенник. Он любил Исаака, но Бога он почему-то любил еще больше. Может быть, впрочем, он просто его боялся. Но, как бы то ни было, с тех пор несколько миллиардов людей уверовали, что Авраам возлюбил Господа и жаждал служить ему. (Дж.Л. «История Джис-Ук»).

Гайда на мультики! 11 вересня на засіданні "Капучіно" мультик "Підводна братія".

Рибки - дельфічики та морські жителі із обличчями кіногероїв та до болю відомих людей у веселому мультику "Підводна братія". Для дорослих і дітей, кіноманів та кіноманок. У п'ятницю, 11 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно".
Перегляд і дискусія - безкоштовні. Гарний настрій і друзів брати з собою!

Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Велкам!

П'ЯТНИЦЯ, 28 серпня нове засідання КІНОКЛУБУ КАПУЧІНО!!!

Запрошуємо у п'ятницю, 28 серпня о 19.00 на нове засідання Кіноклубу Капучіно! Цього разу фільм для тих, хто готується до подружжя, мріє про подружжя або просто любить дивитися кіно про кохання.

До Вашої уваги приємна комедія "Ліцензія на шлюб."

Гарне кіно, капучіно до кіно та обговорення фільму.

Як завжди - перегляд фільму безкоштовний.

Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/