Після перегляду прем’єри опери за мотивами твору Еріх Марії Ремарк „Три товариші”(Цього разу у театрі Марії Зіньковецької)

Часом здається, що у твоїх руках червоний „Кадилак”. А насправді, ти просто автомайстер, якому дозволили прокататись на швидкісній машині. Часом тобі здається, що від тебе і твоїх вмінь і зусиль залежить усе. А коли отримуєш вміння і зусилля, то виявляється, що ти вже давно під пильним оком справжнього власника талонів на проїзд твоїм життям і від Його благословіння залежить успіх чи крах твоєї, як тобі здається, геніальної приключки.

Усі ми, з нашими історійками і планерками, як кохана Ремаркового Роберта. Коли автомайстер садовив її за кадилакове кермо. Власниця всесвіту. Володарка куплених ним норкових шуб, шаленої вартості вечірніх суконь та дорогих прикрас.

І летимо, летимо... А коли турне призупиняється, опиняємоьс на вузенькій, хоч і симпатичній, міській вуличці, або у задимленій автомайстерні, де чекають на інших володарів нові і нові кадилаки. Маленькі трамвайчики, котрі відвезуть або у море щастя або у щілину пекла. - Залежить від вправності водія. Або, знову ж таки від Нього. Котрий навіть на підході до трясовини згоден простягнути рятівного жезла.

Людина, яка не здається, сміливіша за свою долю. (Е.М.Ремарк)