вівторок, 11 травня 2010 р.

Ирвинг Стоун. Страсти ума или жизнь Фрейда

Наприкінці своїх днів Фрейд порівняв себе з Мойсеєм. Котрий вів народ до Землі Обітованої, а доходити до краю доручив іншому. Чи справді психоаналітика за методикою Фрейда є обітованою для людини, яка не може дати раду своїм психологічним проблемам?

Якщо відкинути метод гіпнозу, який зневолює пацієнта, котрий дозволяє відважному фахівцеві маніпулювати психікою хворого, окрім цього пробачити Фрейду його настільки міцне захоплення своєю теорією, що узагальнив психічні біди людини до єдиної причини в сексуальності, можна отримати більш чисту і приємнішу психологію, котра дозволяє людині трохи більше пізнати себе. Але вже швидше за Фромом чи Карлом Юнгом.

Людська психіка – то надто важко, щоб її могла зрозуміти людина. Завдяки Фрейду ми дізналися, що у людини існує свідомість та підсвідомість. І що ці дві товаришують між собою. Що завдяки тому, що психолог може примусити одну віддати інформацію іншій, людина може отримати здоров’я. Хай так. Але не знав наш Фрейд, що відбувається із людською психікою, коли в Святому Дусі її торкається Бог. І з якою свідомістю маємо справу, коли людина після двохвилинного щирого і добровільного звертання до Ісуса Христа ще мить тому ображена на людей, події і увесь світ, встає настільки міцно збудованою, що у вільності іде до іншого в любові і звершує речі несумісні із песимістичною логікою життя.

Що Фрейд робив доброго, то це те, що задавав питання і шукав. Як результат, ще у молодості виявив, що за допомогою кокаїну можна робити операцію на очах, і що якщо уважно придивитися до людини і сказати їй добре слово, можна вилікувати від різних недуг. Дійсно, роздумуючи над тим, що промовляє особа, можна більше її пізнати. А це значить, що зрозуміти, що відбувається в під- (чи без під-)свідомості. Або кажуть, що в іншого в серці. Це дуже важливо. Бо не кожен із нас вміє втішати і слухати.

Хороша думка, до якої спонукає доктор Фрейд, це що батьки мають оберігати своїх дітей. Від порнографії та розпусти і вчасно з культурою розказувати про те, що вони – плід любові мами і тата. Бо що довше людина живе в чистоті, не піддається сексуальним спокусам та тримає цноту до шлюбного часу, то довше й надійніше прослужить її психіка. Дитяча й недитяча.

понеділок, 26 квітня 2010 р.

Пора іти здавати на водійські права!

Цієї весни до мене прийшли якісь надприродні впевненість і віра. Маю уперте переконання, що мої мрії дуже матеріальні. Тому з огляду на мою багатолітню мрію про автомобіль мусить вона до мене максимально наближатись. Вже навіть є для цього конкретні знаки.
ЗНАК ПЕРШИЙ: Торік у мене з'явився мій перший транспорт - гарненький велосипед. На ньому я подолала страх перед автошляхами та об'їздила більшість навколишніх парків
ЗНАК ДРУГИЙ: Цієї весни мене навчили їздити на скутері та на мопеді. Нікого не збила, не знесла жодного паркану та радіснa і неушкодженa здала транспорт в гараж.
ЗНАК ТРЕТІЙ: Сьогодні уже понеділок, без п'яти друга ночі, я на роботі, таксі відмовляються їхати на Рибацький півострів. Але ж я жінка - і для жінок мусять бути, у Бога принаймні, якісь особливі привілеї по доставці додому ночами.
Четвертим знаком я б все ж хотіла назвати цьогорічну рубежеву точку у вигляді завершення університету. А я коли туди вступала вибирала - що раніше - вступ чи кредит на тачку. Я тоді вибрала університет. Тому винагорода мене мусить не полишити.

середа, 14 квітня 2010 р.

Ширинай Досова «Моя вечная весна»

Скажите, а как переводится слово «мусульманин»? – «Мусульманин» означает: «боящийся Бога, покорный Богу», то есть смиренный перед Богом и перед людьми человек. А это есть самое главное пожелание Библии для человека: иметь Божий страх – благоговейный трепет перед Творцом и послушание Богу, ибо «начало мудрости – страх Господен», - говорит мудрый Соломон.

Як зрозуміти та примирити непримириме?
Ширінай Досова – народилась і виросла у мусульманській родині в Середній Азії. Її мама – православна українка, яка разом із батьками – бабусею та дідом Ширінай за спецпереселенням (як члени сім’ї зрадника батьківщини) у 1941-му році переїхала до Узбекістану. Православна переселенка вийшла заміж за таджика мусульманина. У них було десятеро дітей. Коли народилась дівчинка, її назвали за таджицькими традиціями - Ширінай(в перекладі - «солодкий місяць»). У дитинстві Ширінай досвідчила і мусульманського закону і християнських звичаїв. Вночі перед Великоднем мати Ширінай до ранку пекла коржики та смачні страви та наступного дня запрошувала в гості сусідів-переселенців. В селі жили українці, німці, росіяни, фіни, корейці, азербайджанці, болгари, чеченці, кримські татари, естонці, греки та євреї. Каже, сусіди, християни та мусульмани охоче приходили та вітали з Великоднем. Хто казав «Христос Воскресе», хто просто вітався з добрими побажаннями.

Батько – був поважаною посеред мусульман людиною. Як згадує Ширінай, був суворим та безкомпромісним. Згідно із сунітськими звичаями жінка і діти в сім’ї має бути постійно зайнята роботою тому батько «впрягав» у роботу усіх, кого міг. Навіть коли жінка хворіє – поки ходять ноги - зобов’язана змагатися із собою і працювати. Водночас від дружини чоловік вимагав гостинності – коли хтось приходив у дім, гостей спочатку треба було нагодувати, а лише тоді запитувати, чому прийшов. Брати Ширінай вдень працювали на господарстві, а вночі косили конюшину, хоч її і можна було дешево купити. Дітей ставили голими коліньми на кукурузу, часто били і наказували навіть за дрібниці – такий закон слухняності. Хлопчик, щоб бути покараним за переступ, мав сам принести різку для биття. А за сквернослів’я брали тонку різку та били по язику. Такі строгі умови виховання, за словами Ширінай і досі допомагають зростити людей, які не бояться випробувани та важкої праці. Виховані у жорстоких умовах брати Ширінай, котрі залишились мусульманами, так само суворо виховують своїх дітей. Жорстокість породжує жорстокість. Як і справедривість загострене почуття справедливості.

Ширінай, коли виросла і переїхала працювати до Москви, пішла дорогами християнської любові, які пережила у співчутливих очах матері. Проповідувала християнство на Арбаті, посеред студентів-мусульманів, вихідців із Середньої Азії. «Бо Господь Ісус Христос більш милосердний ніж справедливий і замість карати віддав за людство життя,» - говорила вона.

У суворій законослухняності та між вимогами справедливості мусульмани втрачають любов і життя у Воскресінні.
У любові та емоційному захопленні Богом християни лінуються працювати та добровільно виконувати Божі заповіді – часом втрачаючи віру і самого Бога.

Через жорстоке втручання батьківського авторитету мусульманське потомство невпинно зростає і потужно укріплюється у Азійському світі.

Християни, котрі радісно переживають Божу присутність запрошують своїх невіруючих братів навернутися та глибше пізнавати Бога. Вбачають людину вільною – і тому дозволяють нащадкам вибирати - приймати або не приймати Божу любов. Християнські церкви – ростуть, укріплюються завдяки діянням Святого Духа. Проте водночас - потребують постійного змагання із толерантними ідеями невірства, ідолопоклонства та славоблудства. Усе що можуть - любити та молитися за нащадків. Аби ті добровільно закохалися в Божу Любов.

Но торжество кому ж уступит
В пыли рожденный человек?
Венец ли вечных пальм он купит
Иль чашу временную нег?
Господен ангел тих и ясен,
Его живит смиренья луч.
Но гордый демон так прекрасен
Так лучезарен и могуч!
А.Н.Майков, «Ангел и демон»

вівторок, 13 квітня 2010 р.

Дафна Дю Морье. Правь, Британия!

Що буде з Британією, якщо вона вийде із Європейського товариства? – Піде просити захисту до сильного сусіда – Сполучених Штатів Америки. Прогнозує у своєму фантастичному романі англійська письменниця Дафна Дю Мор’є.

Британія, у стані фінансової кризи, яка загострилася внаслідок виходу із Європейської організації хапається за сильну руку і створює союз СШСК (Сполучені Штати і Сполучене Королівство). Америка – запрошує королеву Британії до Нью-Йорку, пропонує правити зі своєї столиці, присилає свою морську піхоту, яка запроваджує військовий стан та проводить свою інформаційну кампанію.

Роман «Прав, Британія» швидше варто було б назвати «Чого бояться Британці?». Стати американською колонією, місцем дислокації американської влади та островом для туристичного відпочинку гостей із Америки. Британці, котрі у першій половині сімнадцятого століття переїхали до Америки, щоб заснувати там колонії, через кілька сотень років із побоюванням поглядають на сильного брата.

Випробувану століттями функцію пропаганди виконують засоби масової інформації. Розгублені в умовах швидких політичних змін люди щогодини збираються біля телевізора в очікуванні коментарів влади. Радіо, телебачення та газети заповнила інформація про всілякі користі від нового союзу, безвихідь Британців та сонячну перспективу країни внаслідок союзу зі Штатами. Коли люди усвідомлюють, що політичні реформи впливають на вміст їхніх холодильників, їх не цікавлять розважальні шоу чи такі ж малоінформативні серіали. Вони хочуть отримати глибоку незаангажовану аналітичну інформацію. Проте не знаходять. Нічого окрім диму пропаганди та владного підлабузництва.

Як завжди буває під час політичних змін, народ ділиться на два клани. Маси – завжди готові підлаштуватися до зміни влади та котрі одразу після перших обіцянок світлого майбутнього у союзі з могутнішим мріють про пончики на халяву. Та власники свободолюбивих мізків, котрі знають, що опіка сильних світу цього ніколи не нагодує безкоштовним сиром.

За сценарієм оптимістки Дафни Дю Мор’є проект союзу СШСК через супротив хоч і невеликої, але наполегливої частини Британців потерпає краху. Бо і Дафна - частина цієї нації і вона хоче для своєї батьківщини свободи. Але чи свобода можлива? Для Британії, Польщі, Литви, України, Бєларусі чи Грузії? Чи насправді богами і керманичами цього світу є гроші, зброя та влада? І в чому вона - свобода?

- По-моему, лучше отпустить голубя. Мне кажется, что ему хочется на волю.
Однако птица не улетела далеко. Покружив минуту, она устроилась на ветке каменного дуба над вспаханным полем. (Дафна Дю Морье, ноябрь 1971-март 1972)

Достоин славы только тот поэт,
Чьи песни в тяжелейшую годину
Надежды на свободу не покинут,
Дух непокорства если им воспет;
Священней долга цели в мире нет
Для чести всех людей любого века –
Избавить от тиранов человека,
От слез и крови, что залили свет.
Кто против тирании восстает,
Не ослеплен великолепием
И презирает раболепие, -
Лишь тот не подпевает, а поет,
Лишь там тиран судьбой своей доволен,
Где человек покорен и безволен.
(У. Вордсворд, Пер. А.Гуналі)

вівторок, 30 березня 2010 р.

Чоколята по-львівському

Коли мозок починає проситись на канікули - найкращий спосіб реанімації - львівська чоколята. Таку довелось посмакувати кав'ярні у центрі культурної столиці.
Червоно-чорна чоколята для дамської насолоди.
Червона, як пристрасний вогонь шукаючого серця.
Та чорна, як випалені плоди людських пошуків та досягнень.
Молочно-шоколадно-кавово-карамельний коктейль -"Смола".
Випив - і відчув, як заструміла кров і зраділа душа.

Ось така розвага

понеділок, 1 березня 2010 р.

Весна

Вот так бывает - на улице снег и мороз, а на крышах сосульки. Но в городе УЖЕ весна. На календаре просто знак - первое марта! Может кому-то еще не понятно - но весна УЖЕ пришла. Нужно просто в это поверить:) Как и во много других приятных вещей в нашей жизни, которые УЖЕ наступили, но в которые необходимо еще немножко по-верить.
(Руслан Мигранов и Юнна Мориц)
Динь! Дон!
Динь! Дон!
Это что за нежный звон?
Это пролесок-подснежник
Улыбается сквозь сон!
Это чей пушистый луч
Так щекочет из-за туч,
Заставляя малышей
Улыбаться до ушей?
Это чья же теплота,
Чья такая доброта
Заставляет улыбаться
Зайца, кyрицy, кота?
И по какому поводу?
Идёт Весна
По городу!
И y пyделя- yлыбка!
И в аквариyме рыбка
Улыбнyлась из водицы
Улыбающейся птице!
Вот и полyчается,
Что не помещается
На одной странице
Улыбка необъятная, -
До чего приятная!
Вот такой длины,
Вот такой ширины!
А по какомy поводy?
Идёт Весна
По городy!

пʼятниця, 12 лютого 2010 р.

Ирвинг Стоун «Те, кто любит»

Коли у світі добра зустрічаються дві особистості, у світі відбувається значуща історична подія.

Юрист із Масачусетса, представник Континентального конгресу, член дипломатичної місії у Франції, перший американський посланець до Великобританії, перший віце-президент США, другий президент США, батько четвертого президента США Джона Куінсі Адамса. Джон Адамс.

Вірю, що кожне подружжя, як і окрема людина, має потужну місію. Ще більшу ніж виховання дітей та не менш жертовну та віддану. І коли люди її відчитують, любов не згасає від років чи обставин.

Десятки років по різні сторони океану, нестатки, суспільна критика, війна. Що утримало подружжя Джона та Абігейл Адамсів? – Пуританське виховання дружини у домі батька-пастора? Діти? Чи може Джонова освіта у престижному Гарварді? – Все мілко. Бо скільки сімей мають подібні настанови, та зустрічають самотність та відкинутість у подружжі.

Адамсів збудувала місія. Свідомість місії, яку, хоч і з великими потугами, їм належало виконати у цьому світі. Бо більше немає двох…

Такі родини можливі.

Він – веде юридичні справи замовників. Вона вивчає документацію та робить виписки із законів.
Він – на Конгресі захищає від податків жителів Масачусетсу. Вона – займається полями та фермою, щоб прогодувати родину.
Він – їде до Європи захищати незалежність штату від Великобританії – вона вивчає настрої у пресі, змагається із політичними нападниками за репутацію Адамсів, народжує нащадків та дає освіту старшим.
Він – керує на президентській посаді. Вона у своєму домі зустрічається із опонентами та роз’яснює за чаюванням революційні рішення чоловіка-президента.
Він – потерпає від фіаско. Вона – мудрою і влучною розрадою ставить його на ноги. Щоб вкотре ніхто, окрім них обох не дізнався про непевність у його серці.

Ті, котрі люблять, долають вершини.

Їх не кличуть романтиками. Хоча їхнє життя уперто романтичне.

It’s better to be alone, than unhappy…

вівторок, 19 січня 2010 р.

Kahlil Gibran. The Prophet. Халіль Жибран. Пророк

When love beckons to you, follow him. Though his ways are hard and steep. And when his wings enfold you, yield to him, though the sword hidden among his pinions may wound you.
And what is to work with love? It is to weave the cloth with threads drawn from your heart, even as if your beloved were to wear that cloth. It is to build a house with affection, even as if your beloved were to dwell in that house.
Say not: “I have found the truth,” but rather: “I have found a truth.”

Коли любов кличе вас, ідіть за нею слідом, хоч її шляхи важкі та крутію І коли обійме вона вас крильми, віддайтеся їй, хай навіть меч, схований під пір’їнами, поранить вас.
І що значить працювати з любов’ю? це – ткати сукно із ниток, добутих із серця, так, якби любий ваш цей одяг мав носити. Це будувати дім із любов’ю, так, як би люба ваша в ньому мала жити.
Не кажіть: «Я істину знайшов», але краще: «Я знайшов одну із істин».

вівторок, 29 грудня 2009 р.

З Різдвом Христовим!



Колеги кажуть, що я блондинка :)

Однак мені Різдвяне янголятко прислало своїх друзів в хатку. Сьогодні отримала подарунок від чудової флористки Вікторії Соловей. У неї зараз святковий бум - кольорові олені, зайці, коти та святкові віночки. Наприклад, ось такого святкового ведмедика можна замовити до свят та подарувати такій, як я, блондинці :).

Приємних Божих подарунків у свята!

пʼятниця, 18 грудня 2009 р.

Надія Веселкова. Знову сніг

знову сніг...
він-чистий аркуш для нових творінь,
де люди олівцями ніг
малюють чорну далечінь.

знову злива...
з облич доріг змиває застарілий грим,
бо публіка небес - мінлива...
без зайвих рим

знову лід...
це дзеркало небес,
так вирішив Творець,
це страви особливий вид -
з дощів і снігу холодець.

четвер, 17 грудня 2009 р.

Єлизабет Бер-Сижель. Служение женщины в Церкви

Елізабет Бер-Сіжель протестантка за наверненням та православна після шлюбу з чоловіком намагається відстояти право жінки на проповідування у церкві. Та навіть наполягає на рукоположенні жінок у священики. Аби і жінки могли говорити вірянам про Бога. Особисто я, як людина, яка виросла у церкві римсько-католицькій, де дуже поширене, принаймні в Україні, служіння світських людей і сама маю шанси говорити з кафедри, ніколи не мріяла про особисте рукоположення. Та й якось і не хочеться, щоб жінки служили під час богослужінь. Чи то може тому, що священики наші не одружуються і весь свій час присвячують церкві, а я, як людина соціально активна дуже мало себе уявляю на їхньому місці. Відтак, почуття авторки більш-менш розумію, принаймні мені так здається. Бо у православ’ї трохи менше ще поки розвинуті служіння світських, а жінки більше займаються дітьми, хорами та церковним господарством. Добре це чи погано – судити самим же православним вірянам. Водночас Елізабет говорить про чимало речей, над якими я також задумувалась останнім часом. І чимало із них я щиро розділяю, а про втілення деяких може навіть у більшій мірі мрію.

Спільне служіння. В новой общине, образцом которой является Церковь, мужчины и женщины призваны действовать, не соперничая друг с другом, но вместе, в отношениях дружбы и супружества, в соответствии со взаимным служением, отражающим общность в различии Сына и Святого Духа в их общем повиновении воле Отца. Как едины Сын и Дух, дабы вместе исполнять волю Отца – каждый соответственно Своей модальности и Своей миссии, так и мужчина и женщина призваны быть вместе в служении Церкви дабы дополнять друг-друга.
Жіноче домогосподарство. Женщины, которых встречает Иисус занимаются хозяйственными делами, прислуживают за столом. Порой среди них оказываются блудницы. Однако Иисус не отсылает к мужьям и кастрюлям отважных женщин, которые сопровождают его из Галилеи. Он хвалит Марию из Вифании, которая предоставила домашние заботы своей сестре Марфе.
Ніжність у серці не завадить і чоловікові. Разве подлинный диалог между мужчинами и женщинами не способствует возобновлению не удавшегося на Западе диалога гуманизма и веры? На смену картезианскому гуманизму, возвеличивающему мужское начало и мужчину, «хозяина и владыку земли», должен прийти новый гуманизм, проникнутый уважением к другому, нежностью и состраданием к человеку. Разве не будет этому способствовать подлинно женское присутствие во всех сферах нашей культуры, но также и в реальной жизни наших церковных общин?
Про насильство. Каждая зрелая душа женщины протестует против общества потребления, которое делает из нее эротический объект, а из ее наготы – инструмент рекламы, что в конечном счете являет собой огромный воображаемый бордель. Она желает реальной взаимности с мужчиной, участия в жизни общества, способность к чему она уже давно доказала… Различие полов сведено к биологическому факту, женская природа характеризуется как продукт социального давления, даже скорее, угнетения. Но не в этом ее суть.
Про фемінізм. Апогей воинствующего феминизма, уродующего женщину и все человечество, сейчас, по-видимому, пройден. Возможно, женщинам-христианкам стоит сейчас способствовать продвижению «тотального феминизма», то есть такого феминизма, который не станет рубить сплеча, который будет уважать «сходства и различия». Пусть женщина, помогая мужчине устоять перед самим собой, перед своей дурной мужественностью(которая есть и в ней), остановит человечество на краю пропасти и поможет ему остановить историю… Возможно, нужно феминизировать – в самом высоком смысле слова – человеческое существо, сохранить или пробудить в нем по-женски смиренное принятие тайны, тайны Бога, тайны ближнего, тайны Другого, Которого я не могу познать, не открывая себя Ему.

понеділок, 14 грудня 2009 р.

Хто співає, той вдвічі молиться

Часто згадуємо у церкві відоме заохочення про те, що хто співає, той двічі молиться. Донечка моїх друзів ще не вміє говорити, а вже співає з татом у мікрофон. При чому так чудово попадає у ноти та вчасно вступає зі своїм угу-гу, а-лай-лай. Насправді, спів є мелодією значно потужнішою для людської свідомості, аніж слово. Я так само як сьогодні памятаю, як колись із дитсадковим хором виступала на сцені ВО"Термінал". Тоді я і хлопчик Альоша були солістами і я як зараз пам'ятаю, як тоді, у 5 років, слухала голос Альоші і боялася не прогавити, щоб вчасно вступити. І голос Альошин пам'ятаю. а потім після нас виступав дорослий хор і мій тато в вишиванці теж співав на сцені "Ой у вишне-е-е-во-му са-до-чку...", а нас, малих артистів посадили в рядочок у першому ряду під сценою. Музичні спогади - дуже яскраві. Вдвічі яскравіші. Думаю, колись, коли маленька навчиться говорити і буде дорослою, теж згадуватиме свої перші концерти.

пʼятниця, 11 грудня 2009 р.

11 грудня! Засідання кіноклубу КАПУЧІНО! ТАЧКИ!

У BLU-RAY ЯКОСТІ! Переклад українською! Чудовий мульт "Тачки"!
Запрошуємо 11 грудня о 19.00 за адресою Бульвар Перова 1Б.
деталі на сайті www.capuchino.at.ua

вівторок, 8 грудня 2009 р.

Віктор Гюго. Собор Паризької Богоматері

Гортала останні глави твору французького романтика і мучила себе питанням – от якою має бути людина, щоб написати такий роман? У чому цей секрет вміння настільки етично і по-етично висловлювати свій протест системі, в якій живеш. Це вже сьогодні ми дізнаємося від критиків, що ось була така течія романтиків у дев’ятнадцятому столітті, котрі були незадоволені кризою їхніх сучасників та байдужістю до людської душі та людини як такої. Але як людина, вихована в часи духовної кризи – стає здатною на шедеври? Сьогодні ми дуже часто говоримо, що у нашому жорстокому і байдужому суспільстві природно, що виховуються черстві люди. Бо їхні ідеали побудовані на високих цивілізаційних запитах та перфекціонізмі. Але ж у 19-му століття міг з’явитися Гюго! Котрий у образах циганки-Есміральди та Квазімодо продемонстрував глибину здібностей людської емоційної природи. Котрий животворив історичну пору середньовіччя у Соборі Богоматері. Котрий просто зміг побачити і почути пророчий голос згори.

«В этой лавченке всякого добра по четыре штуки…» - ось тут, думаю захована, відповідь на феномен шедеврів Гюго. Цим висловом у Соборі Паризької Богоматері автор говорить про чотири факультети, котрі були у середньовічному Паризькому університеті – юридичний, медичний, факультет мистецтв та богослів’я. Зрозуміти суть подій, які відбувалися в його епоху та в часи історичні авторові допомогло об’єднання розумінь цих чотирьох підвалин. Бо як людина не може жити без адекватного закону, який наводить порядок у її житті, так само важливим для неї є розуміння медичних основ у здоровому ставленні до людського тіла. Водночас немає духа людського без вміння бачити, оберігати та творити мистецьку красу, а душа здатна бути живою, коли шукає вічного і дбає про гармонію з Богом.

Адекватність розуміння закону, фізичного здоров’я, естетичної краси та таємниці люблячого Бога для сучасної людини є так само відповіддю у пошуку в умовах рабства перед штучними ідеалами цивілізаційного прогресу.

Цитатка:
«Моды нанесли больше вреда, чем революции. Они врезались в самую плоть средневекового искусства, они посягнули на самый его остров, они обкорнали, искромсали, разрушили, убили его форму и символ, его смысл и красоту. Не довольствуясь этим, моды осмелились переделать его заново, на что все же не притязали ни время, ни революции. Считая себя непогрешимыми в понимании «хорошего вкуса», они бесстыдно разукрасили язвы памятника готической архитектуры своими жалкими недолговечными побряхушками, мраморными лентами, металлическими помпонами, медальонами, завитками, ободками…»

Людина – теж храм. Святого Духа. (Так говорить Біблія). Зі своїми формою, змістом та красою.

субота, 28 листопада 2009 р.

Холодець з риби, юшка з риби та смажений коропчик

Відкрили ми з Кльопою передріздвяний піст.
Хоч відкриття затяглося далеко за північ, Кльопка - як огурчіг
Холодець з риби, юшка з риби і смажений коропчик.
Вже третій рік поспіль коли питаю себе, про що буду просити у Бога в період передріздвяного посту - потреби стабільні - дуже треба мудрості, конче бракує вміння розпоряджатися своїм часом та не освоєно мистецтво любові до інших людей. Може вже хто розгадав ці таємниці, то до 25-го грудня охоче отримаю рекомендації.
Хотілося б собі взяти пару настанов - типу - прокидатися раніше вранці чи відмовитися від спілкування в інтернеті. Але, боюсь, не осилю. Залишається лише покращувати свої невеличкі кулінарні вміння у приготуванні пісної їжі та листати окрім класики ще хоч які-небудь побожні книжечки. Однак дуже втішно, що Господь таких як я, теж дуже любить. І вірю, що благословить.

середа, 25 листопада 2009 р.

У п'ятницю, 27-го листопада нове засідання кіноклубу "КАПУЧІНО". Фільм "Остров"

У п'ятницю під час чергового засідання кіноклубу КАПУЧІНО фільм режисера Павла Лунгіна "ОСТРОВ". Запрошуємо усіх, хто бачив - не бачив, готується до посту або просто прагне торкнутися прекрасного. Безкоштовно.

Як завжди за адресою бульвар Перова 1б
Приходьте!

понеділок, 23 листопада 2009 р.

Клеопатра

Ось це сіре звірисько звуть Клеопатрою. Вона, щоправда, лиш вчора приїхала з села, тому виглядає більше на Кльопу - з кудлатою шерстю та брудними лапами. Однак заплямити своє поважне походження вона не дозволяє. Щоб не виявити суспільству своє депресивне роздратування, яке викликав переїзд, замість дертися на вікна та летіти в закутки, як це роблять неосвічені коти, Клепа поважно спочиває. Їсть рибу у помірній кількості та закушує печенями. У перший день після переїзду так само поважно проявила вдачу Клеопатри і вдало освоїла новий ароматичний туалет. За що заслужила неабиякого мого визнання.
Колись зі мною в Технічному університеті вчився одногрупник Діма Клепко - його теж звали Кльопою. Був чи не найсимпатичнішим хлопцем в нашій групі та такий же поважний. Хай йому щастить :)
Ветеринар сказав що для того аби Кльопа швидше подолала стрес та відчула себе Клеопатрою, її треба годувати солодощами та часто гладити. Прямо як справжню даму!

понеділок, 16 листопада 2009 р.

Антивірусні пельмені

Щоб були сили і не здав позиції імунітет наприкінці осені навіть найзапеклішим прихильникам дієт рекомендується вживати хоч раз на три дні трохи м'яска та борошна. А темпераментним людям типу мене дуже часто хочеться чогось гостро-перчено-солоного. Хоч це навіть у морози нездорово для організму. Тому вивела для себе експрес-вариво, котре вбиває всіх апетитних зайців та смакує без хліба, солі та спецій. Не важке для організму, натомість поживне, із потрібною мірою гостроти та навіть із вітамінами. Беремо
150 грамів пельменів
2-3 яйця (в залежності від розміру)
1-2 цибулинки
150 грамів копченої ковбаси
150 грамів начинених тунцем олив(1/3 баночки)
Пів лимона
Кукурудзяну олію
Одночасно у двох посудинах зварила окремо на маленькому вогні пельмені та окремо яйця. Тим часом на пательні у кукурудзяній олії обжарила нарізану кубиками середніх розмірів ковбасу та дрібно нарізану цибулю. Піджарену ковбаску з цибулею кинула у воду з пельменями та залишила на пару хвилин покипіти. Тим часом нарізала великими шматками зварені яйця, товстими скибками пів лимона. Вимкнула плиту, кинула яйця, лимон та оливи та на 5 хвилин накрила кришкою.
Перед вживанням – молитва - вже за маминим рецептом: «Благослови Боже мене і цю нову їжу, яку Ти створив. Та дай доброго нюху тому, хто блукає неодруженим та голодним.» :)

середа, 11 листопада 2009 р.

Кіноклуб "КАПУЧІНО" знову з Вами! У п'ятницю, 13 листопада чудовий Диснеївський фільм-мультик "Зачарована"

Отож вітання усім, хто ще не встиг долучитися до нашого кіноклубу "КАПУЧІНО". Після довгого місяця перерви ми знову відновлюємо наші сеанси. Цього разу дивимось повний казкових реверансів та трансформацій комедійний екшн "Зачарована". Гарний настрій гарантовано!
Проти грипу та застуди - капучіно та чай з лимоном:) абсолютно безкоштовно!
Бульвар Перова 1Б.
Не пропустіть!

неділя, 8 листопада 2009 р.

Хотик і Колдик

У далекому-предалекому селищі Айфілії жили-були два сусіди. Колдик і Хотик.

Вікна Колдикового будиночка виходили на ліс і тому в його домі завжди було рівномірно прохолодно і затишно. Його не палило занадто жарке сонце влітку та не охолоджували занадто холодні зимові вітри. На вікнах у Колдика завжди були напіввідкриті-напівзакриті фіраночки, положення яких він ніколи не змінював. Бо в його домі вдень було вдосталь світла, а вночі було достатньо затінено, аби гарно відпочити. І Колдику це дуже подобалось.

Будинок Хотика стояв на пагорбі. А з вікон виднілися просторі схили. Коли приходило літо у вікнах Хотикового будиночка відбивалося небо, а крізь скельця виднілися ранкові тумани. Вони вкривали струмок, який біг внизу пагорба, листочки дерев, на яких гніздилися чудернадські птахи та кольорові галявинки, на яких Хотик любив збирати квіти. «Е-ге-ге-ге-ге-еей», любив гукати Хотик. - «Гей-гей, гей-гей» - весело доносились голоси із кольорової галявинки. І Хотик це дуже любив.

Коли прийшла зима, дах Колдикового будиночка, як завжди вкрив товстий сніг. А вікна захищав від вітру, хоч уже і безлистяний, але помірно тихий старий ліс. Тому у будиночку Колдика було, як і раніше, вдосталь світло і тихо вдень та достатньо затінено вночі.

Будиночок Хотика із холодами потерпав добряче. Холодні вітри із далекої півночі неслись крізь широку галявину та проривалися крізь віконні рами. Навіть тепла ковдра не захищала ліжечко Хотика і він часто замерзав. Коли приходила пора снігів і завірюх, холодні клапті мокрого білого місива падали крізь комин Хотикового будиночка і він не міг запалити пічку.

- Хотику-Хотику, залиш свій поганий будиночок, - сказав одного разу Колдик, коли зустрів сусіда біля криниці. - Він стоїть на самому пагорбі і ніщо не захищає його від злив і холодних вітрів. На моєму подвір’ї поруч із будиночком є трохи місця. Якщо ти зведеш тут новий дім, у ньому буде прохолодно влітку та так само тихо взимку. І його не будуть шмагати холодні вітри. Поруч із його віконечками буде ліс. Тому буде вдосталь світло вдень і достатньо затемнено вночі.

Послухався Хотик і побудував собі нову хатку. Там, як і в Колдика було тихо, завжди однаково затишно і однаково безвітряно.

Одного дня Колдик прокинувся вранці і не зустрів біля криниці свого сусіда. «Хоо-тиику, Хоо-тику», - гукав він його. Проте Хотик не озивався. «Хо-ти-ку, Хо-ти-ку», - гукав його знову, заходячи до хатки. Проте і там його не знайшов. Лише на ліжечку Хотика лежала маленька засушена квіточка, схожа на ті, які ростуть на кольоровій галявині.

І Хотик справді був там. Коли він спав вночі, до нього прийшла маленька квітка із кольорової галявини та гірко плакала: «Ах, Хотику, Хотику, ти так часто зі мною бавився, а я так старанно зберігала для тебе свій запах. А тепер ти пропав. Ах, ах». Хотик прокинувся в ліжечку, накинув хутенько свій плащик і побіг на стару кольорову галявину. Яскраве червоне марево стрічало його, коли збігав стежкою з пагорба, виблискувало у струмках і хиталось на маленьких зелених листочках. Для Хотика сходило сонце.

«Хоо-тии-куу, Хоо-тии-куу! Як ти мене налякав!» - гукав захеканий Колдик. «Не йди до них, вони тебе обманюють! Коли прийде зима до твого будиночка на пагорбі знову летітимуть холодні вітри, а у комин нападає холодне біле місиво!»

Але Хотик не повертався. Він знав, що більше ніколи не залишить свої бурхливі дзвінкі струмки та нізащо не проміняє свої квіти на той байдужий, хоч і спокійний ліс.

субота, 7 листопада 2009 р.

Птица

Бывают тени, которые укрывают остров

Случаются ветра, под которыми рождаются острова

Возможны падения звезд, между островом и новым островом

Летают птицы, знающие, что в мире существуют подобные острова


Птица-легкость, птица вдохновенье, птица-размышленье, птица-любовь

У каждой птицы свое откровение.

Их многие ищут, но только избранные находят.


Подружись со мной, хитрая птица.

У меня нет для тебя крова и мне не знакома твоя пища.

Но я учу твой язык. Старательно. По слогам.

Тебе ведь это нравится, птица?


Я уже даже слышу, как ты кричишь:

«о-стро-ва-а-а, о-стро-ва-а».


У тебя красивые крылья, птица.

четвер, 8 жовтня 2009 р.

Не пропускаємо кіноклубу "Капучіно!" В п'ятницю, 9 жовтня чудова мелодрама "Август Раш"

У п'ятницю j 19.00 на засіданні кіноклубу "Капучіно" чулова сімейна мелодрама "Август Раш"!
Для усіх , хто вважає себе творчим, щирим та відкритим до людей! Гарно відпочинете та підете додому у гарному настрої! От побачите!
Запрошуємо!
деталі на сайті http://www.capuchino.at.ua/

понеділок, 5 жовтня 2009 р.

Трагедії Шекспіра „Гамлет” та „Король Лір”

До Гамлета приходить привид вбитого батька та сповіщає про злочин, який вчинила його мати зі своїм коханцем і братом короля Клавдієм. Обурений Гамлет обурюється ницим вчинком матері та жорстокістю дядька-зрадника. Стає на коліна перед слабкістю своєї сутності, яка з одного боку страждає від втрати рідного батька та водночас не може пробачити жінці, котра дала йому життя.
Невідомо, чим був цей „голос привида”, який Гамлет чує у своєму серці – надприроднім об’явленням чи розумінням, яке походить від внутрішнього голосу. Проте цей голос-привид постійно йому нагадує, щоб попри жорстокість смертоносного гріха при дворі Гамлет не таїв у своєму серці ненависті до матері. Бо її кров тече у жилах, її лоно породило, її груди годували молоком.
Гамлет, як і Шекспір – людина епохи Відродження. Він здатний давати здорову оцінку таким явищам, як брехня, лицемірство і зрада. Та, водночас, йому не бракує таких глибоких особливостей здорової людської душі, як повага до батьків та вшанування їхніх вартостей. Більше того – душа Гамлета рветься навпіл від розуміння потреби відстоювання гідності батька. І як добрий син він готовий помститися вбивці. Проте – у своїй чеснотливості та пошані до матері стає безсилим. Бо руки його зв’язані моральною вимогою розуміння її, як жінки та давательки життя.
У своєму творі Шекспір показує нам приклад страждань, які доводиться переживати зрілій людській душі, котра через прикрощі долі може стати заручницею власної чистоти. „Бути чи не бути?” – Перемогти чи загинути. Гамлет гине і перемагає. Залишаючись гідним сином датського двору, який своєю кров’ю відкуплює гріх своїх предків, очищаючи цим самим і їх, слабких.

Герой п’єси „Король Лір” – батько, котрий через зраду дітей відкриває для себе істину та помирає людиною духовно просвітленою і голодною до нового пізнання. Батьки і діти – міняються ролями. Через зраду двох дочок, котрі підступно заволоділи батьківським престолом, король потрапляє у жорстокі злидні та втрачає силу батьківської влади. У бідності матеріальній король відкриває для себе багатства духовні, починає розуміти цінність щирих людських взаємин. Та через придворного шута, котрий до того був для нього засобом для забавки, відкриває для себе справжню цінність людини, котра захована у душі та не залежить від зовнішнього лоску.
Джерело мудрості батька – у шляху будування здорових взаємин із дітьми. Джерело життя та майбутнього дітей – у вмінні шанувати батьків незалежно від їхнього статусу, здоров’я чи навіть духовної зрілості. Через вміння батьків щиро та з однаковою відкритістю любити усіх своїх дітей, об’являється і зріла любов до всього світу. До багатих і бідних, до слабких і сильних, до мудрих та нерозсудливих. Нерідко трапляється, що два сини одного батька мають полярно різні характери, погляди та історії життя. Проте те, що їх об’єднує – це джерело любові батьківського дому. І саме їз останнього дітям належить черпати сили для прямування у світ. Тут також заховане серйозне зобов’язання - оберігати чистоту цього джерела. У нас на всіх - один, спільний човен.

Після перегляду прем’єри опери за мотивами твору Еріх Марії Ремарк „Три товариші”(Цього разу у театрі Марії Зіньковецької)

Часом здається, що у твоїх руках червоний „Кадилак”. А насправді, ти просто автомайстер, якому дозволили прокататись на швидкісній машині. Часом тобі здається, що від тебе і твоїх вмінь і зусиль залежить усе. А коли отримуєш вміння і зусилля, то виявляється, що ти вже давно під пильним оком справжнього власника талонів на проїзд твоїм життям і від Його благословіння залежить успіх чи крах твоєї, як тобі здається, геніальної приключки.

Усі ми, з нашими історійками і планерками, як кохана Ремаркового Роберта. Коли автомайстер садовив її за кадилакове кермо. Власниця всесвіту. Володарка куплених ним норкових шуб, шаленої вартості вечірніх суконь та дорогих прикрас.

І летимо, летимо... А коли турне призупиняється, опиняємоьс на вузенькій, хоч і симпатичній, міській вуличці, або у задимленій автомайстерні, де чекають на інших володарів нові і нові кадилаки. Маленькі трамвайчики, котрі відвезуть або у море щастя або у щілину пекла. - Залежить від вправності водія. Або, знову ж таки від Нього. Котрий навіть на підході до трясовини згоден простягнути рятівного жезла.

Людина, яка не здається, сміливіша за свою долю. (Е.М.Ремарк)

четвер, 24 вересня 2009 р.

"Ще одна з роду Болейн" 25 вересня на засіданні кіноклубу "Капучіно"! ВЕЛКАМ!

Цього разу дивимося і обговорюємо фільм режисера Джастіна Чедвіка "Ще одна з роду Болейн". Стрічка, знята за мотивами одноіменного літературного твору. Щирість, щиросердість, жертовність всупротив пристрасті, амбіціям, жагучій владі. Сторінки історії середньовічної Англії у тому ракурсі, як їх зрозуміли сучасники.

Тільки для дорослих. Дітей та молодь до 16-ти років запрошуємо на наступний перегляд за 2 тижні.

У п'ятницю, 25 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно". Перегляд і дискусія - безкоштовні.

Гарний настрій і друзів брати з собою!
Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Буду рада зустрічі!

ДЖЕК ЛОНДОН. Мужність жінки. Вірність чоловіка. Історія Джис-Ук.

"Жителі Півночі, як заручники релігійних пережитків та капіталізму." - Так побачив героїв творів Джека Лондона радянський критик Звєрєв.

Вродлива темношкіра жінка Джис-Ук, котра народила хлопчика від заїжджого із «цивілізованого світу» гостя та до кінця своїх літ відмовилася від взаємин із іншими чоловіками. Бо так її навчили, «сформовані релігійними пережитками»(у Звєрєва) переконання сумління.

Північний господар Пентфілд, котрий через невдалу гру долі одружився не з тією, про яку мріяв і через церковний шлюб відмовився від щастя з коханою людиною.

Страждалиця Пассук, котру без її на то волі продали із племені для інтимних зносин із чоловіком-золотошукачем і котра до останньої хвилини свого життя обрала вірність йому, як єдиному, кого супроводжувала в дорозі.

Через призму атеїстичного підходу до духовності герої Джека Лондона – нещасні, про який любили читати і Ленін і Крупська і весь радянський народ. Слова «Бог», «Господь» та «Святий Дух» у редакції Московського видавництва «Правда» через раз друковані то з великої, то з малої літери. Через неуважність редакторів-цензорів. Тут усе ясно – так диктувала партія – і під такою поливою Лондона підносили народові.

Хотілося б дуже сьогодні сказати, що все позаду – атеїзм у небутті і що читачі-сучасники захоплюються героїзмом людей, відданих Богові та готових до відважних чеснотливих рішень. А ще – хотілося б, щоб у шкільному курсі зарубіжної літератури дітей вчили читати твори Джека Лондона у первинному, авторському, контексті. Адже в ньому було так багато живого Бога…

Пару цитат:
Жить трудно. В муках рождается ребенок, в муках старый человек испускает последний вздох, и все наши дни полны печали и забот. И все же человек идет в открытые объятия смерти неохотно, спотыкаясь, падая, оглядываясь назад. А ведь смерть добрая! (Дж.Л. «Мужество женщины»).

Бывают жертвы и жертвы. Но сущность жертвы всегда одна. Ее парадокс в том, что человек отказывается от самого дорогого во имя чего-то еще более дорого. И так было всегда. Так было, когда Авель принес от первородных стада своего и от тука их. Первородные стада его и тук их были ему дороже всего на свете, а все же он отдал их, чтобы сохранить хорошие отношения с Богом. Так было, когда Авраам возложил сына своего Исаака на жертвенник. Он любил Исаака, но Бога он почему-то любил еще больше. Может быть, впрочем, он просто его боялся. Но, как бы то ни было, с тех пор несколько миллиардов людей уверовали, что Авраам возлюбил Господа и жаждал служить ему. (Дж.Л. «История Джис-Ук»).

четвер, 3 вересня 2009 р.

Гайда на мультики! 11 вересня на засіданні "Капучіно" мультик "Підводна братія".

Рибки - дельфічики та морські жителі із обличчями кіногероїв та до болю відомих людей у веселому мультику "Підводна братія". Для дорослих і дітей, кіноманів та кіноманок. У п'ятницю, 11 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно".
Перегляд і дискусія - безкоштовні. Гарний настрій і друзів брати з собою!

Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Велкам!

понеділок, 24 серпня 2009 р.

П'ЯТНИЦЯ, 28 серпня нове засідання КІНОКЛУБУ КАПУЧІНО!!!

Запрошуємо у п'ятницю, 28 серпня о 19.00 на нове засідання Кіноклубу Капучіно! Цього разу фільм для тих, хто готується до подружжя, мріє про подружжя або просто любить дивитися кіно про кохання.
До Вашої уваги приємна комедія "Ліцензія на шлюб."

Гарне кіно, капучіно до кіно та обговорення фільму.

Як завжди - перегляд фільму безкоштовний.

Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/

четвер, 20 серпня 2009 р.

Как написать гениальный роман

Ну что ж. Пришло и мое время для начала гениального творчества. Мой друг и соратник Руслан Кухарчук издал свою книгу. Вот ее описание:
«ДЕСЯТКА. Быть субъектом, а не объектом». Сочинение на 192 страницы и тиражом 2000 экземпляров будет распространяться через сеть магазинов «Книжная полка», а также в книжных магазинах Украины, России, США и Германии.

«Эта книга – сборник драгоценных для меня истин, осознанных и пережитых напрактике за десять лет моего церковного служения и общественной деятельности, - говорит автор Руслан Кухарчук. – Эта книга – не для объектов, а для субъектов исторического процесса. Я надеюсь и молюсь, чтобы изложенные здесь постулаты благотворно повлияли на жизнь каждого читателя, как они продолжают влиять на мою собственную жизнь».

Говорят первые читатели:

Книга Руслана Кухарчука затрагивает так много тем – молитва, призвание, верность Христу, жизненные приоритеты. Привлекательна также активная гражданская позиция автора, которая является хорошим стартом для его большого будущего. Такие главы, как «Что делать, когда насилуют?!», «Уличная церковь», «Умный — в гору!», будоражат и призывают к действию. Если вы не будете пассивным и забывчивым читателем, а воспримете книгу сердцем, это даст вам предпосылки войти в новое измерение. Эта книга достойна вашего пристального внимания. Я молюсь о вас, чтобы чтение произвело внутренний взрыв, жажду перемен и нового уровня духовной и общественной жизни.

Генри Мадава,президент Центра христианских евангельских церквей Украины «Победа».

А я тем временем во вторник получила подарок другой писательницы - Тамары Коломиец. В восемдесят с чем-то лет она получила государственную премию за сказочно-стихотворную книжку для детей "Найперша стежечка". И теперь сказочная книжка с автографом стоит у меня на видном месте в серванте - подарок.

Я уже полгода думаю над жанром своих писательских начинаний. И думаю, то, что напишу я, должно быть сродни художественной литературе. Поскольку для украинского мышления свойственный образный способ мышления. И без метафор обойтись будет сложно.
Для подготовки начинаю читать книгу Джеймса Фрея "Как написать гениальный роман". И можна будет начинать свое прекрасное творчество.
PS. Книгу Руслана Кухарчука еще не читала. Но, зная, насколько ярок и харизматечен автор, думаю, она должна быть неплохой.

вівторок, 18 серпня 2009 р.

Із Застіння виходять лише ті, хто не такий, як усі

Знаєш, сину, коли я був молодим, було так багато людей, котрим я заздрив. Але тепер, після потоку літ, та їхня кращість нічого не означає. А я був іншим і у мене було не таке, як у всіх призначення...
(Гейман Ніл "Зоряний пил")

Маленький Трістан народився в містечку Застінні. Вихід із Застіння охороняли якісь поважні дядьки, а за межами Застіння чигали розумники, котрі постійно нагадували Трістану, що він у них у гостях. Та й сам Трістан не завжди був готовий перестати оглядатися назад та постійно тягнувся до того залишеного у Застінні нещасного кохання, яке і вигнало його із міста... У Геймана Ніла перецитовано якось по-іншому. Але думка така.

А чи не може виявитись, що за межами Застіння існує Нове Застіння. Яке має свої, хоч і ширші границі. Чи треба і з нього вибиратись? Напевно потрібно.

Але навіщо тоді з неба падає зірка? Точніше - навіщо - з неба? Може тому, що звідти видно всі Нові, Більші, Глобільні і Максимальні Застіння, які лиш існують у світі. І коли згори дивиться зірка - їй набагато видніше вихід?.. Я хочу на місце зірки. Або просто поближче до зірки. Щоб сяяти, там, де зірка і розуміти так, як зірка...

А що якщо зірка десь там всередині тебе? - Невже вона не підкаже тобі тих таємниць, які не відкрити з-під обмеженого Застіння?.. Хай розкаже. Бо інакше - рух життя нічого не вартий...

Я проти стандартів, мірок і застінь.

четвер, 13 серпня 2009 р.

15 серпня нове засідання кіноклубу КАПУЧІНО!!!! Дивимось - "Зоряний пил"

Ех, щось давно не гралися в принців і принцес.
"Stardust" або "Зоряний пил" подивимось разом на суботньому кіноклубі. Романтика, кохання, пригоди, гумор та душевне тепло. Кому що більше до смаку.
Пропозиція фільму моя - тому гарні враження гарантую на всі 100 :)
Початок - як завжди - о 19.00. Перегляд фільму - безкоштовний. Проте - не забуваємо брати з собою друзів та гарний настрій.
Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/

пʼятниця, 24 липня 2009 р.

26 липня ЗАСІДАННЯ КІНОКЛУБУ КАПУЧІНО! ФІЛЬМ "ПОБЕГ ИЗ ШОУШЕНКА"

Цього разу до вашої уваги оптимістична мелодрама "Побег из Шоушенка". Як незаконнозасуджений став довічноувязненим та зміг подолати усі труднощі долі і залишитися собою - достойним і мужнім.
26 липня о 19.00. Перегляд фільму та присутність під час обговорення безкоштовні.
деталі на http://capuchino.at.ua/
Не пропустіть!
PS. Цього разу фільм трохи довший, тому завершення орієнтовно не о 21.00, а ближче до 22.00. Перепрошуємо за незручності.

понеділок, 13 липня 2009 р.

Хворі на наркоманію, алкозалежність та важкі духовні недуги мають право на достойне життя!

На Хмельниччинi розпочав свою роботу перший в Україні мiжконфесійний стаціонарний християнський Центр соцiально-профiлактичноi допомоги.

До центру у місті Старокостянтинів Хмельницької області запрошують людей, котрі знаходяться у важкому соціальному та духовному положенні та потребують підтримки у вирішенні складних життєвих ситуацій. А також допомагають позбавитися будь-якого роду залежностей (наркотичної, алкогольної, тютюнової, ігроманії, проституції та інших). Гостям центру допомагають адаптуватися до суспільства та християнської спільноти. Головною умовою прийняття до центру є бажання людини змінити свою життєву ситуацію на краще.

Особливість нового християнського центру – у його екуменізмі. Кожна людина, яка приходить до центру, має право зберегти свою конфесійну приналежність або християнські цінності його родини. Практично це означає, що у неділю усі члени центру мають право піти на богослужіння до тієї християнської церкви, симпатиками котрої вони є. Для цього створені усі умови та будуються дружні домовленості із представниками місцевих православних, католицьких та протестантських спільнот.

Серед основних завдань Центру – виховати духовно здорових та зрілих людей, котрі будуть повноцінно працювати, і зможуть допомагати людям із подібними проблемами у тих середовищах, з яких прийшли. А також стануть добрими членами церков різних конфесій.

Зараз у орендованому приміщенні центру живуть перші 7 учасників. Спільно із учасниками центру його керівники працюють також із батьками та членами родин нарко- та алкогольнозалежних, також посеред молоді займаються профілактикою захворювань ВІЛ-СНІДУ та наркоманії. Та працюють на будівництві спеціалізованого будинку неподалік. Після його зведення центр зможе вмістити до сотні людей, які потребують допомоги. Першими учасниками опікуються представники римсько-католицької Школи християнського життя та євангелізації та протестантської спільноти із міста Хайфа(Ізраїль) «Живий Ізраїль».

На будівництво приміщення Центру соціально-профілактичної допомоги потрібно близько мільйона євро. Якщо ви бажаєте пожертвувати на цю справу будівельні матеріали, попрацювати хоча б кілька днів волонтером на будівництві або перерахувати гроші на будівельні роботи, звертайтеся за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, Острозького,45, тел. 80671836792, 80939085473. sergeyns1970@gmail.com, christiancenter@gmail.com