Мої мандри у Косівську поляну

Щоразу поїздка на літню сесію Школи Марії - це і про любов, і про вірність, і про відповідальність. А ще - ніколи не знаєш, що на тебе там чекає цього разу. А цього разу був ще і цікавий експрес-туризм у Косівську Поляну. Залишу кілька гарних світлинок. 

Отже, що це за місцевість?

Це село, де багато родин з дітьми, практично у кожному дворі чути життя, якісь розмови про висадку та ремонти, музику. Саме так, як буває там, де живе багато молоді. Усі будинки великі, гарні і доглянуті. 

Одного дня навідалась до місцевої жінки, яка робить нігті-шеллак. В дворі бігало двоє її малих дітей. В хаті чисто, прибрано, застелені гарні коври і покривала, зі смаком підібрані тюлі. У куточку однієї з кімнат будинку, де вона робить дівчатам нігті велика плазма, як у салоні краси з відеороликами та музикою, різне обладнання для роботи. 

Вдалося поспілкуватися з місцевими жителями - вони привітні, усі кажуть одне одному "Добрий день!" чи "Слава Ісусу Христу" - і дорослі і діти, навіть до мене, яка їм незнайомка. Якось місцеві мужики питал, хто я, бо вони щось мене не знають, сказала, що в гостях в їхньому селі. Усміхалися, кивали.  Загалом у них заїжджих окрім нас, зі Школою Марії, немає. Всі свої. Є кілька гарних магазинів з непоганою одежею та взуттям, кілька магазинів продуктів, гарна дорога, їздить багато великих гарних автомобілів, роверів, їздить мужик в яскравій куртці з відбиваючими світло стрічками біля рукавів, збирає молоко. 

Ну і природа. 

А це я - в придбаному у місцевому магазині костюмі з капюшоном. 

Ось ті патики біля дому з зеленню - то на них так ростять квасолю.